Досвід використання стратегічних комунікацій у розв’язанні «курдського питання» в Туреччині

Abstract

У статті проаналізовано стратегічні комунікації як сукупність засобів впливу на громадськість, що використо- вуються у внутрішній та зовнішній політиці, сприяючи реалізації національних інтересів держави. Засобами впро- вадження стратегічних комунікацій визначено зв’язки з громадськістю, публічну дипломатію, демонстрацію сили, залучення лідерів громадської думки. Конкретизовано основні принципи реалізації стратегічних комунікацій, такі як: координація зусиль, орієнтація на потреби різних аудиторій, сфокусованість на національних інтересах. Проаналізовано досвід використання стратегічних комунікацій у розв’язанні «курдського питання» в Туреччині. Досліджено трансформацію поглядів правлячої еліти Туреччини у трактуванні змісту «курдського питання» на різних етапах розвитку політичної системи. Вони зумовлювали вибір засобів впливу та легітимізацію відповідних рішень політичної еліти, спрямованих на зниження динаміки міжетнічних протиріч. У 80-ті роки ХХ ст. домінував вій- ськово-політичний підхід, орієнтований на використання силових методів управління міжетнічними протиріччями. Процеси лібералізації політичної сфери сприяли появі політико-комунікативного підходу, що розширив можливості держави у вирішенні «курдського питання» за допомогою стратегічних комунікацій. Обґрунтовано, що апелювання правлячої еліти до загроз втрати національної ідентичності та територіальної цілісності зумовлювало вибір засобів комунікації з внутрішньою аудиторією. Це, передусім, формування громад- ської думки, залучення ресурсного потенціалу лідерів думок та засобів масової інформації. Комунікація із зовніш- ньою аудиторією забезпечується координацією зусиль і посиленням військово-політичного співробітництва зі стратегічними партнерами та державами-сусідами (Іраком, Іраном) у контексті протидії терористичним загрозам та оптимізації системи національної безпеки. Сучасна правляча еліта Туреччини на чолі з Р.Т. Ердоганом орієнто- вана на мінімізацію терористичних загроз з боку Робітничої партії Курдистану та реалізацію системної державної політики щодо розв’язання «курдського питання». Вона передбачає подолання економічної відсталості регіонів компактного проживання курдів, певні поступки у культурно-освітній сфері, діяльність поміркованих опозиційних партій, лояльних до ініціатив правлячої еліти. Ключові слова: внутрішня політика, зовнішня політика, національна безпека, національні інтереси, стратегічні комунікації.

The article analyzes strategic communications as a set of means of influencing the public, used in domestic and foreign policy, contributing to the realization of national interests of the state. The means of implementing strategic communications are public relations, public diplomacy, demonstration of power, involvement of public opinion leaders. The basic principles of realization of strategic communications were specified: coordination of efforts, orientation on needs of various audiences, focus on national interests. The experience of using strategic communications in solving the “Kurdish issue” in Turkey was analyzed. The transformation of the views of the ruling elite of Turkey in the interpretation of the content of the “Kurdish question” at different stages of development of the political system was studied. They determined the choice of means of influence and legitimization of the relevant decisions of the political elite aimed at reducing the dynamics of interethnic contradictions. In the 80s of the twentieth century the military-political approach focused on use of force methods of management of interethnic contradictions dominated. Processes of liberalization of the political sphere contributed to the emergence of political-communicative approach, which expanded the state’s ability to solve the “Kurdish issue” through strategic communications. It was substantiated that making an appeal by the ruling elite to the threats of loss of national identity and territorial integrity to the choice of means of communication with the domestic audience. This is, first of all, the formation of public opinion, attracting the resource potential of opinion leaders and the media. Communication with the external audience is ensured by coordinating efforts and strengthening military-political cooperation with strategic partners and neighbouring countries (Iraq, Iran) in the context of countering terrorist threats and optimizing the national security system. Turkey’s current ruling elite, led by R.T. Erdogan, is focused on minimizing terrorist threats from the Kurdistan Workers’ Party and implementing a systematic state policy to address the “Kurdish issue”. It provides for overcoming the economic backwardness of the regions of compact residence of the Kurds, certain concessions in the cultural and educational sphere, the activities of moderate opposition parties loyal to the initiatives of the ruling elite. Key words: domestic policy, foreign policy, national security, national interests, strategic communications.