From Atatürk’s reforms to the emergence and development of the radical political movement “muslim brotherhood” and to modern pan-turkism

Abstract

The article is devoted to Islamic fundamentalism in the Turkish Republic at the present stage of its history, as well as to Islamic fundamentalism in the Middle East in the second half of the 20th and early 21st centuries. After the defeat of the Ottoman Empire in the First World War, and its termination, Mustafa Kemal Ataturk came to power. His radical reforms changed Turkey and made it an almost secular state. The Republic of Turkey during the twentieth century did not play an active role in international politics, but gave importance to the development of the economy. After Recep Tayyip Erdogan and his political party Justice and Development came to power, Turkey began to move away from secular politics, and took a course towards the Islamization of the country. Especially, President Erdogan began to pursue an active policy of Islamizing Turkey after an attempted military coup in 2016, which he succeeded in suppressing. Another important component of the political map of the Middle East is the activities of the Muslim Brotherhood political organization, which is one of the oldest political movements with the ideology of Islamic fundamentalism. Their vigorous activity in Egypt and Syria led to bloody coups and hostilities in the second half of the 20th century and the beginning of the 21st century. Many countries and organizations in the Middle East want to lead the ideology of Islamic fundamentalism for their own political purposes. These includes Turkey under the rule of President Erdogan, as well as the Muslim Brotherhood organization. The article analyzes the evolution of the ideology of Islamic fundamentalism at the present stage, the Islamization of the Turkish Republic, the domestic and foreign policies of President Erdogan. Today, Turkey is conducting military operations in Syria, Libya, Afghanistan, Iraq, which testifies to its aggressive military foreign policy. Key words: Islamic fundamentalism, neo-Ottomanism, Turkey, Ottoman Empire, Muslim Brothers, Recep Tayyip Erdogan.

Стаття присвячена ісламському фундаменталізму в Турецькій Республіці на сучасному етапі її історії, а також ісламського фундаменталізму на Близькому Сході в другій половині ХХ і початку XXI століття. Після поразки Османської Імперії в Першій світовій війні та припинення її існування до влади прийшов Мустафа Кемаль Ататюрк. Його радикальні реформи змінили Туреччину і зробили її майже світською державою. Турецька Республіка протя- гом ХХ століття не грала активну роль у міжнародній політиці, але приділяла увагу розвитку економіки. Після при- ходу до влади Реджепа Тайіпа Ердогана і його політичної партії «Справедливість і Розвиток» у Туреччині почався відхід від світської політики, було розпочато курс на ісламізацію країни. Особливо активну політику по ісламізації Туреччини, президент Ердоган став вести після придушення спроби військового перевороту у 2016 р. Ще одним важливим складником політичної карти Близького Сходу є діяльність політичної організації Братів Мусульман, яка є одним із найстаріших політичних рухів з ідеологією ісламського фундаменталізму. Їхня активна діяльність у Єгипті та Сирії призвела до кровопролитних переворотів і бойових дій у другій половині ХХ століття і початку XXI сто- ліття. Багато країн і організації на Близькому Сході хочуть очолити ідеологію ісламського фундаменталізму у своїх політичних цілях. До них належить і Туреччина за правління президента Ердогана, і так само організація Брати Мусульмани. У статті аналізується еволюція ідеології ісламського фундаменталізму на сучасному етапі, ісламізація Турецької Республіки, внутрішня і зовнішня політика президента Ердогана. Сьогодні Туреччина проводить військові операції у Сирії, Лівії, Афганістані, Іраку, що свідчить про її агресивну військову зовнішню політику. Ключові слова: ісламський фундаменталізм, неоосманізм, Туреччина, Османська Імперія, Брати Мусульмани, Реджеп Тайіп Ердоган.