Система правління в Ісламській Республіці Іран (1989–2019): типова чи атипова?

Abstract

Інституційні й функціональні особливості систем правління в рамках республіканської форми державного прав- ління в деяких країнах зумовлюють необхідність виділяти атипові президентські, атипові парламентські й атипові напівпрезидентські системи правління. Це пояснюється як особливостями формування і структури виконавчої влади, так і характером виконавчо-законодавчих відносин (насамперед у питанні відповідальності уряду). У цьому контексті актуальним є дослідження особливостей функціонування системи правління в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр. Метою статті є визначити особливості функціонування системи правління в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр. і з’ясувати її типовість чи атиповість. Для реалізації поставленої мети треба вирішити такі завдання: 1) визначити конституційні системи державного правління (президенталізм, парламентаризм, напівпре- зиденталізм та асамблейно-незалежну систему правління) у рамках республіканської форми державного правління; 2) проаналізувати особливості формування й функціонування ключових інститутів влади (насамперед виконавчої та законодавчої) в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр.; 3) на підставі специфіки формування і структури виконавчої влади, а також характеру виконавчо-законодавчих відносин визначити типовість чи атиповість системи правління в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр.; 4) з’ясувати особливості політики президентів Ісламської Республіки Іран у 1989–2019 рр. і їхні взаємини з Лідером країни. У статті розглянуто сучасну методику визначення систем державного правління в рамках республіканської форми державного правління. Проаналізовано особливості формування й функціонування ключових інститутів влади (насамперед виконавчої та законодавчої) в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр. Головними характе- ристиками системи правління в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр. виділено такі: 1) Лідер країни – глава держави (обирається експертами/Радою експертів); 2) президент обирається всенародно (на прямих виборах) на фіксований термін; 3) міністри є відповідальними перед парламентом; 4) дуалізація виконавчої влади, з одного боку, Лідером країни (як главою держави), а з іншого боку, президентом (як главою уряду) й урядом/урядовим кабінетом. На підставі цих характеристик систему правління в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр. визна- чено як атипову, яка при цьому не є атиповою президентською, атиповою парламентською, атиповою напівпрези- дентською чи атиповою асамблейно-незалежною системою правління. З’ясовано особливості політики президентів Ісламської Республіки Іран у 1989–2019 рр. і їхні взаємини з Лідером країни. Доведено, що будь-яка спроба пре- зидентів розширити свої повноваження була заблокована Лідером країни за допомогою підконтрольних йому полі- тичних інститутів (зокрема за допомогою Ради з визначення державної доцільності). Крім того, реформи, ініційо- вані президентами в Ісламській Республіці Іран у 1989–2019 рр., які б сприяли суттєвій трансформації політичного режиму, також були заблоковані Лідером країни А. Хаменеї та консервативним табором правлячої еліти. Ключові слова: система державного правління, атипова система правління, Лідер країни, інститут президентства, урядовий кабінет, Ісламська консультативна рада, Рада експертів, Ісламська Республіка Іран.

The institutional and functional features of systems of government within the republican form of government make it necessary to single out atypical presidential, atypical parliamentary and atypical semi-presidential systems of government in some countries. This is due both to the peculiarities of formation and structure of the executive, as well as to the nature of executive-legislative interrelations (first of all, in the matter of governmental cabinet responsibility). Therefore, the study of the peculiarities of system of government’s functioning in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019 is relevant in this context. The purpose of the article is to determine the features of system of government’s functioning in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019 and to find out its typicality or atypicality. To achieve this purpose, the author had to solve the following tasks: 1) to define constitutional systems of government (presidentialism, parliamentarism, semi-presidentialism and assembly-independent system of government) within the framework of republican form of government; 2) to analyze the peculiarities of formation and functioning of key institutions (first of all, the executive and legislative power) in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019; 3) to determine the system of government’s typicality or atypicality in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019, in particular on the basis of the specifics of formation and structure of the executive and the nature of executive-legislative interrelations; 4) to find out the peculiarities of the President’s policy and its relations with the Leader’s institution in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019. As a consequence, the article discusses the modern technique of defining systems of government within the framework of republican form of government. The author analyzed the peculiarities of formation and functioning of key institutions (first of all, the executive and legislative power) in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019. It was found that the system of government in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019 was characterized by certain significant parameters, in particular: 1) The Leader elected by the experts/the Assembly of Experts is the head of state; 2) the president is elected popularly and directly for a fixed term; 3) ministers are responsible to parliament; 4) the system of government is characterized with the executive dualism between the Leader (as the head of state) and the President (as the head of government) and governmental cabinet. Based on these characteristics, the system of government in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019 was defined as an atypical one, but not atypical presidential, atypical parliamentary, atypical semi-presidential or atypical assembly-independent one. This conclusion was confirmed on the basis of the particularities of the President’s policy and its relations with the Leader’s institution in the Islamic Republic of Iran in 1989–2019. The study proved that any presidential attempt to expand the powers was blocked by the Leader through political institutions under his control (in particular, through the Nation’s Exigency Council). In addition, the reforms initiated by presidents of the Islamic Republic of Iran in 1989–2019, which could have helped significantly transform the political regime, were also blocked by the Leader Ali Khamenei and the conservative camp of the ruling elite. Key words: system of government, atypical system of government, Leader, institution of presidency, governmental cabinet, Islamic Consultative Assembly, Assembly of Experts, Islamic Republic of Iran.