Сучасні тенденції світового конституціоналізму і вітчизняна конституційна практика

Abstract

На основі аналізу сучасних тенденцій розвитку світового конституціоналізму і практики його реалізації в України автор дослідження дійшов до наступних висновків. Обґрунтовано цілісну, комплементарну концепцію взаємодії багаторівневого конституціоналізму, як на національному, так і на міжнародному, і на наднаціональному рівні, в основі якого лежить плюралістичний правовий порядок, спрямований на обмеження влади та забезпечення гарантій прав людини й основоположних свобод. Запропоновано виділяти в якості основних наступні світові тенденції розвитку конституціоналізму: 1) виникнення явища явища наднаціональності (supranationality) як невід’ємної складової багаторівневого конституціоналізму (multilevel constitutionalism); 2) поглиблення ефективності прав людини, зокрема соціальних прав згідно з доктриною стверджувальних дій держави (affirmative action) та становлення механізмів захисту прав четвертого покоління (проблеми клонування, трансплатології, організмів з наперед заданими властивостями тощо); 3) питання конституційної ідентичності впираються у систему соціальних цінностей та ефективності інститутів, правил і процедур щодо обмеження влади та гарантування прав людини, що виливається у різноманітності моделей співвідношення верховенства парламенту і судового конституційного контролю. Доведено, що сьогоднішнє бачення перебігу конституційних явищ і процесів перебуває у руслі своєрідної плюральної картини світу, своєрідної «правової Буковини», що передбачає діалог і взаємодію національних конституційних систем, а також їхню взаємодію на на суб-, транс-, інтер- та наднаціональному рівнях. На прикладі Європейського Союзу спостерігається зародження мереживної структури публічної влади, яка не обмежується відносинами вертикалі та горизонталі, а також через узгодження регіональних політик і вирівнювання їх розвитку за домогою національних та наднаціональних інститутів, правил і процедур. Удосконалено бачення сучасних моделей публічної влади, в організації якої критично важливим є забезпеченням конституційної ідентичності, яка має спиратися на ефективну систему забезпечення національних інтересів у світлі ефективного захисту прав людини. За критерієм забезпечення прав людини для України є важливим поглиблення механізмів забезпечення соціальних цінностей, які за своїм змістом цілком укладаються у європейську правову традицію, для чого є необхідним врегулювання порядку передачі частини суверенних повноважень інститутам ЄС із додержанням установчих і парламентських процедур, а також судового конституційного контролю. З’ясовано, що формування збалансованої системи розподілу повноважень по вертикалі і по горизонталі, незалежного і безстороннього правосуддя є критично важливими для забезпечення конституційної ідентичності України та істотного зниження ризику конституційного розриву (дисконтинуїтету). У напрямі соціогуманітарного виміру діяльності публічної влади мають бути сконцентровані зусилля по якісному реформуванню конституційного порядку, який згідно з вітчизняною конституційною традицією полягає в утвердженні реального і дієвого місцевого самоврядування, доступного незалежного і безстороннього правосуддя, деконцентрації влади. Тому недостатньо звертати у наукових дослідженнях увагу на нормативні складові конституціоналізму, які насправді є похідними від правових цінностей і принципів. У ході конституційних правовідносин визнання юридичних правил та вирішення правових спорів зумовлені не настільки певними юридично позитивованими приписами, наскільки ціннісними установками та змістом основоположних принципів права. У цьому контексті права людини і основоположні свободи, підзвітність і підконтрольність публічної влади народові, відповідність владних рішень формальним і матеріальним вимогам верховенства права є визначальними для становлення реального, а не номінального чи фасадного конституціоналізму.