Turkey – Azerbaijan: from strategic cooperation to strategic partnership

Abstract

The article discusses some aspects of the strategic partnership between Azerbaijan and Turkey. The main goal of the article is to show all those factors of strengthening between these countries, where any misunderstanding in relations is excluded. The article uses the methods of historical chronicle, a content analysis of international documents, a comparative analysis of the current situation in the world. The scientific novelty of the article lies in a comprehensive analysis of the activities of Azerbaijan in its foreign policy towards Turkey, where the process from strategic cooperation develops to strategic partnership. It is noted that the foreign policy of any country is obliged to adapt widely to the internal management and politics of the country, that is, it should not allow any tension in existing relations and situations in it. It is emphasized that each state itself determines the priorities of its independent foreign policy, taking into account its own stable information on the specific gravity and power of the country in international relations, its history, geography, population, culture, technical development and military power. Attention is drawn to the fact that strategic thinking, strategic planning and all political will must shape adequacy. Consequently, strategic relations appear as evidence of a power-oriented international policy; they manifest themselves in the form of cooperation and partnership. If strategic cooperation is relatively short in time and limited in space, the partnership includes long-term goals related to internal political harmony. It is noted that strategic partnership is the unity of two states, a military alliance and political partnership in order to counter the threats of a common enemy. Historical and cultural ties, the cooperation of political institutions serves the strategic goals of Azerbaijan and Turkey. It is also noted that after the Cold War, radical changes in the international system had a strong influence on the strategic relations of various countries. In conclusion, attention is drawn to the fact that in the context of common interests and characteristics of the Turkic-speaking peoples, the Turkish-Azerbaijani strategic cooperation at the highest level is an example for the countries of the region and for the peoples of the Turkic world. Key words: strategic partnership, cooperation, strategic relations, international systems, Turkic world.

У статті розглядаються деякі аспекти стратегічного партнерства між Азербайджаном і Туреччиною. Основна мета статті – показати всі ті чинники зміцнення відносин між цими країнами, за яких непорозуміння у відносинах виключено. У статті використані методи історичної хроніки, контент-аналіз міжнародно-правових актів, порівняль- ний аналіз сучасної ситуації у світі. Наукова новизна статті полягає у всебічному аналізі діяльності Азербайджану в зовнішній політиці по відношенню до Туреччини, коли процес від стратегічної співпраці розвивається до стратегіч- ного партнерства. Відзначається, що стратегічне партнерство – це єдність двох держав, військовий союз і політичне партнерство для протидії загрозам спільного ворога. Історико-культурні зв’язки, співпраця політичних інститутів служать стратегічним цілям Азербайджану і Туреччини. Відзначається також, що після холодної війни радикальні зміни в міжнародній системі здійснили сильний вплив на стратегічні відносини різних країн. Відзначається, що зовнішня політика будь-якої держави повинна широко адаптуватися до внутрішнього управління та політики країни, тобто не повинна допускати будь-які напруженості існуючих відносин і ситуацій у ній. Підкреслюється, що кожна держава сама визначає пріоритети своєї незалежної зовнішньої політики з огляду на власну стабільну інформацію про питому вагу і могутність країни в міжнародних відносинах, її історію, географію, населення, культуру, техніч- ний розвиток і військову могутність. Звертається увага на те, що стратегічне мислення, стратегічне планування і вся політична воля повинні формувати адекватність. Отже, стратегічні відносини з’являються як свідчення орієн- тованої на владу міжнародної політики; вони проявляють себе у формі співпраці та партнерства. Якщо стратегічне співробітництво є відносно коротким у часі і обмеженим у просторі, то партнерство включає довгострокові цілі, пов’язані із внутрішньою політичною гармонією. У висновку звертається увага на той факт, що в контексті загаль- них інтересів і особливостей тюркомовних народів турецько-азербайджанське стратегічне співробітництво існує на вищому рівні, і відзначається що ці відносини є прикладом для країн регіону і для народів усього тюркського світу. Ключові слова: стратегічне партнерство, співробітництво, стратегічні відносини, міжнародні системи, тюркський світ.