Визначний учений і справжній українець: 18 березня 2022 року професору Любомиру Белею сповнилося б 60

Abstract

З Любомиром Омеляновичем Белеєм я познайомився під час наукової конференції «Українські Карпати: етнос, історія, культура», яку організували й провели (сьогодні про це можна впевнено стверджувати) легендарні вчені Павло Чучка, Олекса Мишанич, Василь Маркусь, Юрій Бача та Іван Фізер. Цей науковий форум, у роботі якого взяли участь найвідоміші науковці-карпатознавці з України та з-за кордону, проходив в Ужгороді впродовж 26 серпня – 1 вересня 1991 року. На той час я був аспірантом кафедри історії України Ужгородського державного університету, а Любомир Омелянович уже встиг захистити кандидатську дисертацію й викладав на кафедрі української мови. Пам’ятаю, що його наукова доповідь про статус літературної мови русинів Югославії викликала жвавий інтерес не лише серед філологів, але й істориків. Я ж порушив проблему, яка впродовж багатьох десятиліть фальсифікувалася в радянській історіографії – про альтернативу включення Закарпаття до складу Чехословаччини. З першого спілкування ми відразу перейшли на «ти» (обидва ми народилися в 1962 році) і такими наші відносини залишалися протягом усіх наступних років. Під час неофіційного спілкування я завжди звертався до Любомира Омеляновича спрощеним вживанням його імені: «Любчик».