Custody Czech Criminal Proceedings

Abstract

In order to fulfill the purpose of criminal proceedings, it is necessary to ensure the presence of the person against whom proceedings are being conducted. The most serious securing institution is the placing of the accused person into custody. It represents a significant interference with the personal freedom of the accused, and for the legitimacy of such interference, it is necessary to respect constitutional and international standards guaranteeing fundamental rights and freedoms. The author deals with the legal regulation of the custody of the accused in the Czech Criminal Procedure Code in terms of respecting the attributes of the modern criminal trial. The Criminal Procedure Code, valid in the Czech Republic, was adopted in 1961. It has been amended many times, but despite several years of ongoing efforts, the process of its recodification has not yet been completed. Custody enabling the interference with the personal freedom of the accused must be a means of ultima ratio. It is an extreme measure, and it is the task of both legislation and the authorities interpreting and applying legal norms enabling the use of this institute to treat custody as a means of ultima ratio. The article describes the basic conditions for deciding on custody in Czech criminal proceedings, describes the types of custody, the authorities responsible for deciding on custody, the maximum permissible time of its duration and the possibility of replacing custody. For understanding the institute of custody, its structure in terms of the reasons for the custody is also significant. At the same time, an effort is made to point out some shortcomings of this legal regulation and possible ambiguities or problems related to the interpretation and subsequent application of legal norms regulating the conditions of custody in the Czech Republic.

З метою виконання мети кримінального судочинства необхідно забезпечити присутність людини, проти якої ведеться провадження. Найбільш серйозним інститутом органів безпеки є тримання обвинуваченого під вартою. Це є істотним втручанням в особисту свободу обвинуваченого, і для збереження законності такого втручання необхідно дотримуватися конституційних та міжнародних стандартів, що гарантують основоположні права та свободи. Автор розглядає правове регулювання тримання обвинувачених під вартою в Кримінальному кодексі Чеської Республіки з погляду дотримання атрибутів сучасного кримінального судочинства. Чинний у Чеській Республіці Кримінальний кодекс ухвалено 1961 р. Він був неодноразово доповнений, але, незважаючи на декілька років постійних зусиль, процес його рекодифікації ще не завершено. Арешт, що дозволяє втручання в особисту свободу обвинуваченого, має бути засобом ultima ratio. Це є виключною мірою і також завданням як законодавства, так і органів влади, які інтерпретують та застосовують правові норми, що дозволяють використання цього інституту для розгляду арешту як засобу ultima ratio. У статті окреслено основні умови ухвалення рішення про тримання під вартою в чеському кримінальному судочинстві, описано типи арешту, органи влади, відповідальні за ухвалення рішення про арешт, його максимально дозволений строк, а також можливість заміни тримання під вартою. Для розуміння інституту тримання під вартою, його структура з погляду причин взяття під варту також важлива. Водночас зроблено спробу виділити деякі недоліки цього правового регулювання та можливі неоднозначності чи проблеми стосовно трактування та наступного застосування правових норм, що регулюють умови тримання під вартою в Чеській Республіці.

Для достижения цели уголовного судопроизводства необходимо обеспечить присутствие человека, против которого ведется производство. Наиболее серьезным институтом органов безопасности является содержание обвиняемого под стражей. Это является существенным вмешательством в личную свободу обвиняемого, и для сохранения законности такого вмешательства необходимо придерживаться конституционных и международных стандартов, гарантирующих основополагающие права и свободы. Автор рассматривает правовое регулирование содержания обвиняемых под стражей в Уголовном кодексе Чешской Республики с точки зрения соблюдения атрибутов современного уголовного судопроизводства. Действующий в Чешской Республике Уголовный кодекс принят в 1961 г. Он был неоднократно дополнен, но, несмотря на несколько лет постоянных усилий, процесс его рекодификации еще не завершен. Арест, допускающий вмешательство в личную свободу обвиняемого, должен быть средством ultima ratio. Это является исключительной мерой, а также задачей как законодательства, так и органов власти, интерпретирующих и использующих правовые нормы, позволяющие применение этого института для рассмотрения ареста в качестве средства ultima ratio. В статье названы основные условия принятия решения о содержании под стражей в чешском уголовном судопроизводстве, описаны типы ареста, органы власти, ответственные за принятие решения об аресте, его максимально разрешенный срок, а также возможность замены содержания под стражей. Для понимания института содержания под стражей его структура с точки зрения причин заключения под стражу является основной. В то же время сделана попытка определить некоторые недостатки этого правового регулирования и возможные неоднозначности или проблемы, касающиеся трактовки и последующего применения правовых норм, регулирующих условия содержания под стражей в Чешской Республике.