Судова практика звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальні правопорушення, що посягають на охоронну діяльність.

Abstract

У статті розглядається судова практика із застосування кримінально-правового інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальні правопорушення, що посягають на охоронну діяльність в Україні. Акцентовано увагу на тому, що законодавче врегулювання охоронної діяльності на сьогоднішній день містить певні прогалини в плані забезпечення захисту такої діяльності, у тому числі, кримінально-правовими засобами. Проаналізовано думку вчених щодо проблем появи, існування і функціонування даного інституту в Україні та за кордоном, в узагальненому його вигляді. Охарактеризовано стан здійснення судочинства судами кримінальної юрисдикції щодо призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Зокрема, розглянуто правову позицію Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 235/689/20 щодо застосування кримінально-правового інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Встановлено, що з огляду на судову практику існує низка невідповідностей укладання угоди про застосування узгодженого звільнення від відбування покарань з випробуванням до вимог кримінального та кримінального процесуального кодексів України у разі засудження за кримінально-протиправні посягання на охоронну діяльність. Зроблено висновок про зростання суспільної затребуваності охоронних організацій, необхідність державної підтримки та сприяння їх успішному функціонуванню. Акцентовано увагу на дієвості та доцільності застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження за кримінально-протиправні посягання на охоронну діяльність.