Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність як новий виклик сьогодення.

Abstract

У статті констатовано, що сьогодні в Україні проблема кримінально-правової протидії колабораціонізму нарешті отримала належне законодавче вирішення. Верховна Рада України сім разів намагалася вирішити цю проблем у відповідних проєктах законів України. І лише початок відкритої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України спонукав Верховну Раду України реалізувати один з таких варіантів криміналізації колабораційної діяльності. У статті розглянута ст. 111-1 КК України, яка 3 березня 2022 року була передбачена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)». На підставі проведеного аналізу наукової літератури та законопроєктів зроблені певні висновки щодо особливостей конструкції відповідних складів колабораційної діяльності. Зокрема, встановлено, що нечіткість окремих ознак відповідних складів кримінальних правопорушень суперечить принципу правової визначеності та потребує подальших наукових розвідок. Окремі форми колабораціонізму потребують можливого уточнення або виключення. Такі форми вчинення кримінального правопорушення насамперед дублюють форми державної зради. Така форма як «... дії громадян України, спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора у таких навчальних закладах» може бути розширено тлумачитися в судовій практиці. Це призведе або до вибіркового правосуддя, або до незастосування цієї форми взагалі. Констатовано, що такою невиваженою криміналізацією створюються умови для несприйняття держави громадянами, які опинилися в скрутних умовах на захоплених територіях. Зважаючи на певну схожість складів державної зради і колабораціонізму, у статті визначена проблема можливого уникнення зрадників від суворого покарання, оскільки покарання за більшість форм колабораціонізму є більш м’яким, ніж покарання за державну зраду. Запропоновано передбачити в новій частині 9 ст. 111-1 КК України заохочувальну норму подібну до ч. 3 ст. 111 КК України. Це обґрунтовано тим, що зрадник може бути звільнений від кримінальної відповідальності, а менш тяжке правопорушення – колабораціонізм не дає винному такої можливості. У статті запропоновано: змінити назву Розділу 1 Особливої частини КК України на «Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки» та передбачити в санкціях частин 1 та 2 ст. 111-1 КК України альтернативне основне покарання; визначити громадянина України суб’єктом в усіх складах кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1-7 ст. 111-1 КК України; виключити вказівку на «добровільність співпраці» в частинах 2, 5, 7 ст. 111-1 КК України; такі формі колабораційної діяльності, які передбачені у частині четвертій ст. 111-1 КК України, уточнити за рахунок опису конкретних наслідків для національної безпеки. Констатовано, що криміналізація колабораціонізму потребує комплексного та системного підходу. По-перше, потребує схвалення стратегія (концепція) перехідного правосуддя, яка, зокрема повинна збалансувати амністію та кримінальне переслідування винних. По-друге, слід передбачити політичну складову реалізації вказаних законодавчих змін, оскільки це не зовсім сприяє мирному урегулюванню наявної російсько-української війни.