Типологія фонологічних систем сучасних слов'янських мов: акустичний вимір

Abstract

Стаття присвячена типології фонологічних систем сучасних слов’янських мов, зокрема в акустичному вимірі. Дослідження є продовженням студій авторки про фонологічні системи слов’янських мов крізь призму історичних закономірностей: до проблеми генетичної типології; до проблеми синхронної типології. Предмет розгляду – фонологічна акустична типологія, що завжди була на периферії зацікавлень мовознавців. Методологічною основою дослідження послужили положення Празької структуральної школи. Р. Якобсон установив конкретні лінгвістичні універсаліії – шкалу диференційних ознак як елементарних фонологічних одиниць, за допомогою якої можна описати фонеми будь-якої з мов. Він вирізнив 12 акустичних ознак слов’янських мов, а ми здійснюємо їх акустичний вимір за такими 14 ознаками: 1) вокальність – невокальність; 2) консонантність – неконсонантність; 3) компактність – некомпактність; 4) дифузність – недифузність; 5) периферійність – непериферійність; 6) переривчастість – непереривчастість; 7) дієзна тональність – проста тональність; 8) напруженість – ненапруженість; 9) назальність – неназальність);10) маркованість; 11) дзвінкість – глухість; 12) довгота – короткість; 13) палатальність –непалатальність; 14) різкість нерізкість. Лінгвістичний простір, охоплюваний слов᾽янськими мовами, побудовано як одну модель, що складається з підмоделей окремих слов'янських мов. Результатом дослідження є схеми акустичного виміру фонологічної системи кожної із сучасних слов’янських мов.

The article is devoted to the typology of phonological systems of modern Slavic languages, in particular acoustic measurement. The study is a continuation of studies by the author of phonological systems of the Slavic languages through the prism of historical laws: the problem of genetic typology; phonological systems of Slavic languages through the prism of phonological universals: to the problem of synchronous typology. The subject of consideration is phonological acoustic typology, which has always been on the periphery of linguists’ interests. Typological phonology is known to have been founded by the Prague Structural School. The typology of phonological systems of a large number of languages was worked out by M.S. Trubetskoi. The methodological basis of our study was the principles of the Prague Structural School (Theses of the Prague Linguistic Circle). R. Jacobson established specific linguistic universals – a scale of differential characteristics as elementary phonological units, through which one can describe the phonemes of any of the languages. Internal recognition signs, which appear in the languages of the world, are reduced, according to R. Jacobson, to twelve binary oppositions. They make it possible to stratify phonological systems and reduce their diversity to a limited set of types. The acoustic dimension of the 12 acoustic features of the Slavic languages singed by R. Jacobson was made by us on the following grounds: 1) vocal –unvocal; 2) consonant – non-consonant; 3) compactness – non-compactness; 4) diffusion – non-diffusion; 5) peripheralism – nonperipheralism;6) intermittence – non intermittence; 7) diesis tone – simple tone; 8) tension – non-tension; 9) nasal –non-nasal); 10) marking; 11) callousness – deafness; 12) longitude – shortness; 13) palatalism – nonpalatalism; 14) sharpness – non-sharpness. For the convenience of acoustic dimension, the sign diffusion – compactness is divided into two paired signs; diffusion – non-diffusion and compactness – non-compactness and one prosodic sign such as longitude.