Евфемізми та інші вербальні репрезентанти концепту "смерть" в українських говірках Закарпаття

Abstract

Анотація. Збір, систематизація й аналіз різних засобів номінації в системі живорозмовного мовлення належить до актуальних завдань сучасної української діалектології з огляду на динамічні процеси словникового складу. Екс- тра- й інтралінгвальні чинники стають причиною появи мовних явищ, які викликають жвавий науковий інтерес щодо способів вираження, семантики й функціональних особливостей. Евфемізми, дисфемізми та інші одиниці вторинної номінації потребують глибшого теоретичного осмислення у зв’язку з антропоцентричним підходом до вивчення мов- них явищ у лінгвістиці. У статті здійснено аналіз семантики і структури евфемізмів та інших вербальних репрезентантів концепту «смерть» в українських говірках Закарпаття. Для реалізації мети було виконано такі завдання: 1) виокремлено й сис- тематизовано евфемістичні, дисфемістичні та інші вербальні репрезентанти концепту «смерть»; 2) розкрито зв’язок евфемізмів, дисфемізмів і тропеїчних засобів; 3) визначено основні способи та чинники субститутів; 4) з’ясовано роль компонентного складу у формуванні евфемістичних і дисфемістичних виразів; 5) проаналізовано на прикладі окремих субститутів роль лінгвальних та екстралінгвальних чинників. Доведено, що евфемізми, дисфемізми та інші вербальні репрезентанти концепту «смерть» у закарпатському го- ворі утворюють широкий пласт вторинних найменувань і відображають лінгвоетнокультурні особливості закарпатців. Зі структурного погляду – це одно-, дво- і здебільшого багатолексемні сполуки, до складу яких входять переважно дієслова та іменники. З погляду семантики багато описових номенів відбиває віру закарпатців у потойбічне життя, анімістичні уявлен- ня про душу та форми її існування. Частина висловів підтверджує боязливе, шанобливе, ритуально-сакральне став- лення до самого факту смерті й ілюструє чітко сформовану систему діалектних норм похоронного етикету. Проте вживання цілої низки метафор, метонімій, фразем та інших висловів жартівливого чи іронічного плану свідчить про давні прагнення людини подолати страх перед смертю. Ключові слова: евфемізм, дисфемізм, фразема, метафора, метонімія, концепт «смерть», закарпатський говір.

Abstract. The collection, systematization and analysis of various nominative means in the system of live speech connected with dynamic processes of the vocabulary is one of the urgent tasks of modern Ukrainian dialectology. Extra- and intralingual factors cause the appearance of linguistic phenomena that arouse lively scientific interest in ways of expression, semantics and functional features. Euphemisms, dysphemisms and other units of secondary nomination require a deeper theoretical understanding in connection with the anthropocentric approach to the study of linguistic phenomena in linguistics. The paper analyzes the semantics and the structure of euphemisms and other verbal representatives of the concept “DEATH” in the Ukrainian dialects of Transcarpathia. To achieve the goal, the following tasks were performed: 1) euphemistic, dysphemic and other verbal representatives of the concept of “DEATH” were singled out and systematized; 2) the connection of euphemisms, dysphemisms and tropical means has been revealed; 3) the main methods and factors of substitutes are determined; 4) the role of the component composition in the formation of euphemistic and dysphemic expressions has been clarified; 5) the role of lingual and extralingual factors is analyzed on the example of separate substitutes. It is proved that euphemisms, dysphemisms and other verbal representatives of the concept of “DEATH” in the Transcarpathian patois form a wide layer of secondary names and reflect the linguistic and ethnocultural features of Transcarpathians. From a structural point of view, they are one-, two- and mostly multi-lexeme compounds, which consist mostly of verbs and nouns. From the point of view of semantics, many descriptive nouns reflect the faith of Transcarpathians in the afterlife, animistic ideas about the soul and forms of its existence. Some of the statements confirm the timid, respectful, ritual-sacred attitude to the very fact of death and illustrate a clearly formed system of dialectal norms of funeral etiquette. However, the use of a number of metaphors, metonymies, phrases and other expressions of a humorous or ironic nature testifies to the long-standing desire of a person to overcome the fear of death. Keywords: euphemism, dysphemism, phraseme, metaphor, metonymy, concept of “DEATH”, Transcarpathian patois.