Перспективи кримінально-правового забезпечення обміну військовополонених

Abstract

У статті досліджено питання кримінально-правового забезпечення обміну військовополонених та визначені перспективи щодо нормативного удосконалення такої процедури. Констатовано, що сьогодні є надзвичайно актуальною проблема порушення прав людини, яка пов’язана з утриманням на тимчасово окупованій території України або на території Росії українських громадян (в якості заручників, військовополонених чи політичних в’язнів). Аналіз норм міжнародного права не дозволив виявити чітку процедуру обміну військовополонених. Здійснений аналіз чинних національних нормативно-правових актів (насамперед Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими в особливий період» від 24 березня 2022 р. та Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 року № 441) дозволив констатувати висновок, що вони не можуть вирішити усі питання, які пов’язані з легалізацією обміну військовополоненими. У статті розглянуті законопроєкти, які намагаються вирішити як вказану проблему, так і частково проблему неефективності сучасної системи правосуддя. Однак законопроєкти не усувають причин, а намагаються неконституційними засобами вирішити наявну проблему обміну українських громадян. Вони також мають вади як в предметі регулювання, так і в юридичній техніці. На підставі проведеного дослідження зроблені наступні висновки: проблема повернення військовослужбовців України та інших громадян України через процедуру обміну є складною політико-правовою проблемою, яка не отримала достатньої прозорої нормативної процедури вирішення; наявні законопроєкти (№№ 5672, 5672-1, 7436) мають певні вади та потребують доопрацювання; на законодавчому рівні повинні бути передбачені дві процедури обміну військовополонених країни-агресора: одна з них повинна стосуватися військовополонених, які не вчиняли воєнних злочинів, інша – військовополонених, які вчиняли воєнні злочини; на підзаконному рівні (нормативні акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо) можлива лише деталізація таких процедур; обмін військовополонених, які вчиняли воєнні злочини можливий лише після рішення судових органів за встановленою процедурою.