Сиротство как граница и выход за пределы семейного сценария

Abstract

В статті аналізується сирітство як соціальне і духовне явище, як явище, що потребує соціальну підтримку і мобілізує діяльність дітей, позбавлених піклування батьків. Незворотні втрати, характерні для сирітства, вимагають застосування суб'єктно-орієнтованого або тезаурусного підходу в соціальній роботі.

Orphanhood as a social and spiritual phenomenon is analysed in the article, which requires social support and mobilises activities of children feft without parental care. The irreversible losses, which characterise orphanhood, require application of subject-focused or thesaurus approach in the social work.