«Філософія життя» в українській новелістиці кінця ХІХ – початку ХХ століть

Abstract

Здійснено спробу прочитання української новелістики крізь призму філософського дискурсу, зокрема філософії життя, що є метою даного дослідження. “Філософія життя” оцінювала життя як основу буття і свідомості, сприймала його як цілісне ненастанне становлення, трактувала його як космічний порив (А. Бергсон), подолання світової волі (А. Шопенгауер), волю до влади (Ф. Ніцше), потік вражень, не підвладних повною мірою аналітичному розумові (В. Дільтей). Саме увага письменників до взаємин людини зі світом у всіх його аспектах – соціальному, національному, природному, осмислення людського буття поетичною мовою дає підстави розглядати український модернізм у контексті західноєвропейської філософії. Вивчення української новелістики кінця ХІХ – початку ХХ століть у філософському ключі прояснює не лише розуміння художнього твору, а й доповнює знання про філософський дискурс українського модернізму, історію філософії окресленого періоду.