Role of extent of resection for the surgical outcome in low-grade oligoastrocytoma: a case study

Abstract

Oligoastrocytoma (OA) is a part of the glial cell continuum, which also includes astrocytes and oligodendrocytes. As defined by the World Health Organization, this type of tumor is considered low-grade (grade II). Oligodendroglioma and oligoastrocytoma are both diffusely infiltrating, slow-growing gliomas having oligodendroglial or astrocytic cell architecture. Essentially, the surgical outcome in OA depends on the amount of tumor removed during surgery, its location, the patient’s age, and the extent to which postoperative radiation and/or chemotherapy were used. The concept of the amount of tumor excision and its impact on the surgical outcome in OA patients is considered. The subject of this study is a 30-year-old man who had a history of seizures and was diagnosed with OA. He underwent OA excision at the Regional Clinical Center of Neurosurgery and Neurology in Uzhhorod, Ukraine. Using intraoperative neuromonitoring, surgeons were able to do a 63.5% excision of the tumor followed by chemotherapy. As a result, the patient became seizure-free in the follow-up period. The case study highlights the critical nature of surgical resection and subsequent chemotherapy in the treatment of low-grade oligoastrocytoma. In certain individuals, a gross or subtotal surgical approach may significantly decrease tumor volume, hence favoring future treatment. As a result, such a combination should be regarded as a means of delaying radiation and improving the quality of life. Additional research is necessary to identify patients who respond well to treatment.

Резюме. Олігоастроцитома (ОА) є частиною континууму гліальних клітин, що також включає астроцити та олігодендроцити. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, цей тип пухлини вважається низькодиференційованим (II ступінь). Олігодендрогліома і олігоастроцитома є дифузно інфільтруючими, повільно зростаючими гліомами, що мають олігодендрогліальну або астроцитарну клітинну архітектуру. Фактично хірургічний результат при ОА залежить від обсягу пухлини, видаленого під час операції, її розташування, віку пацієнта і ступеня застосування післяопераційного опромінення та/або хіміотерапії. Розглянуте поняття обсягу висічення пухлини та його вплив на хірургічний результат у пацієнтів з ОА. Об’єктом дослідження є 30-річний чоловік, який мав судомні напади в анамнезі та в якого була діагностована ОА. Видалення ОА проведене в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології (м. Ужгород, Україна). Використовуючи інтраопераційний нейромоніторинг, хірурги змогли провести 63,5% видалення пухлини з подальшою хіміотерапією. В результаті пацієнт у період спостереження не мав судом. Цей випадок висвітлює критичну природу хірургічної резекції і подальшої хіміотерапії при лікуванні низькодиференційованої олігоастроцитоми. У деяких осіб тотальний або субтотальний хірургічний підхід може значно зменшити об’єм пухлини, що сприятиме подальшому лікуванню. У результаті таке поєднання слід розглядати як засіб відстрочення радіотерапії та покращення якості життя. Необхідні додаткові дослідження для виявлення пацієнтів, які добре реагують на лікування.