Президент Карпатської України Августин Волошин: шлях на голгофу. Стаття 3.

Abstract

Так закінчилося життя славного сина українського народу, президента Карпатської України Августина Івановича Волошина. Зберігся «Заповіт», який він написав 19 серпня 1944 р. в Празі. Враховуючи, що свого часу ми його опублікували в збірнику документів і матеріалів, які вже давно стали бібліографічною рідкістю, наводимо його повністю: «Переступивши 70 р. життя, уважаю потрібним заряди все, що треба, на випадок моєї смерти. 1. Душу мою вручаю Божому милосердю. Виражаю й ту мою глибоку вдячність Богові за те, що дарував мені добрих христіянських родичів, і добру побожну жінку, що так щиро помагали мені і в духовному життю. Дуже вдячний я й за те, що покликав мене до священничої служби. Особливо вдячний за великі ласки, якими обдарував мене Бог після тяжких провин моєї молодости та необдуманости, і все захороняв мене для дальшої праці над спасенням душі. Тіло моє, прошу по смерти поховати в гробі, приготованім при гробі покійної дружини Ірини в Ужго роді; коли б воєнні, або політичні обставини не позволили, прошу тіло дочасно поховати там, де постигне мене смерть.