Безпекові аспекти соціогуманітарної та економічної стабільності у формуванні національної резильєнтності в Україні

Abstract

У статті досліджено безпекові аспекти соціогуманітарної й економічної стабільності як основи формування національної резильєнтності в Україні. Обґрунтовано, що природні й антропогенні стресори сучасного світу різноманітні, але однаково становлять серйозний ризик для росту і стабільності країн і націй. Наголошено на важливості забезпечення соціогуманітарної й економічної стабільності у формуванні резильєнтності нації та країни. Встановлено, що сьогодні до основних негативних факторів життєдіяльності України, котрі пов’язуються із впливом надзвичайних ситуацій, відносять пандемію COVID-19, яка негативно вплинула на усі сфери суспільного життя; військову агресію на сході країни; недосконалість виробничої, соціальної інфраструктури, існування економічних диспропорцій і нестабільності; нескоординовану політику, розрізнені управлінські рішення, непослідовність їх прийняття; неспроможність розвитку багатьох галузей у зв’язку з незавершеністю реформ; складну демографічну ситуацію, погіршення показників здоров’я; збіднення населення і зростання соціальних диспропорцій; зростання відтоку інтелектуального і трудового потенціалу країни тощо. Доведено, що сучасні реалії та стан розвитку України є складними та впливають на зміст та адекватність процесів управління у державі. Модернізація та розвиток механізмів публічного управління є актуальною науковою та практичною проблемою у світі, особливо для країн із перехідною економікою, зокрема для України. Обґрунтовано, що на тлі актуалізації питань щодо необхідності кращого розуміння потреб інноваційних змін особливої уваги потребує розвиток нових технологій та інструментів, здатних забезпечити національну резильєнтність. Доведено, що резильєнтність на усіх рівнях, від індивідуального до національного та глобального, світового, перестала бути лише конкурентною перевагою та стала нагальною вимогою сучасності. Із практичного погляду цінність резильєнтності полягає у забезпеченні здатності об’єктів і систем виживати (у широкому значенні) за складних і незвичних умов за надзвичайних ситуацій, функціонуючи за певними принципами та правилами. Розбудова національної резильєнтності дає змогу вистояти з меншими втратами, активно протидіяти та перемагати навіть за умов неможливості подолання усіх наслідків.

The article studies aspects of security, socio-humanitarian and economic stability as the basis for the formation of national resilience in Ukraine. It has been substantiated that natural and anthropogenic stressors of the modern world are diverse, but still pose a serious risk to the growth and stability of countries and nations. The importance of ensuring sociohumanitarian and economic stability in the formation of the resilience of the nation and the country was emphasized. It has been established that the main negative factors in the life of Ukraine today, associated with the impact of emergencies, include the COVID-19 pandemic, a negative impact on all spheres of public life; military aggression in the east of the country; imperfection of production and social infrastructure, the existence of economic imbalances and instability; uncoordinated policy, scattered management decisions, inconsistency in their adoption; failure of the development of many sectors due to incomplete reforms; difficult demographic situation, deterioration of health indicators; impoverishment of the population and the growth of social imbalances; the growth of the outflow of the country’s intellectual and labor potential, and the like. It is proved that modern realities and the state of development of Ukraine are complex and affect the content and adequacy of management processes in the state. Modernization and development of public administration mechanisms is an urgent scientific and practical problem in the world, especially for countries with economies in transition, and in particular for Ukraine. It is substantiated that against the background of the actualization of the issues of the need for a better understanding of the needs of innovative changes, the development of new technologies and tools that can ensure national resilience require special attention. It has been proved that resilience at all levels, from individual to national and global, global, has ceased to be only a competitive advantage and has become an urgent requirement of our time. The value of resilience from a practical point of view lies in ensuring the ability of objects and systems to survive (in a broad sense) in difficult and unusual conditions in emergency situations, functioning according to certain principles and rules. At the same time, the development of national resilience makes it possible to withstand with less losses, actively oppose and win even in conditions of the impossibility of overcoming all the consequences.