Аналіз оцінки ефективності авторського протоколу в процесі комплексного лікування періопацієнтів

Abstract

Загальноприйняті протоколи лікування пародонтальних уражень передбачають в першу чергу реалізацію неспецифічних ятрогенних втручань, які спрямовані на очищення від наявного дентального біофільму 102 над’ясенної та під’ясенної ділянок, а також проведення обробки та згладжування поверхні кореня, з метою зменшення бактеріального навантаження та сприяючи формуванню умов для нормалізації структури мікробіому ротової порожнини при елімінації надмірного впливу пародонтопатогенів [1, с.1553-1565; 2, с.69-72; 5, с.168; 8, с. 1761-1764]. Однак, за даними низки досліджень різного рівня доказовості, такий підхід у ряді випадків характеризується обмеженою клінічною ефективністю, що може бути пов’язано із впливом пацієнт-асоційованих факторів місцевого чи загального характеру. Рекомендації, сформульовані фаховими асоціаціями, передбачають доцільність у застосуванні антибіотиків серед осіб, у яких не вдалось зареєструвати достатнього клінічного результату механічної очистки, також для пацієнтів з агресивною формою періопатології та при ідентифікації критичних змін мікробіоти, що потребують проведення імуномоделюючої корекції [3, с. 382- 385; 4, с. 331-336; 6, с. 14-22; 7, с.33-38]. На сьогодні відзначається дефіцит чітко структурованих уніфікованих протоколів персоніфікованого використанням антибактеріальних препаратів у процесі лікування патології пародонтального комплексу. Досі невирішеними питаннями залишається підбір засобів та методів індивідуальної гігієни, вибір конкретної фази пародонтологічного лікування, тривалість курсу антибіотикотерапії та антисептичних засобів, використання препаратів груп імунокоректорів (імунопротекторів), метаболітиків, пре-, про-, син- та симбіотиків, комплексне поєднання яких сприятиме досягненню найбільш прогнозованого клінічно-ефективного результату.