Модерні теоретичні підходи до дослідження транскордонного співробітництва у Європі

Abstract

Ефект «шторму системи», який розпочався в глобальному вимірі і зокрема в Європі після розгортання процесу закриття кордонів під впливом пандемії COVID 19 і набуває апогею під впливом кризи світопорядку, спровокованої агресивними діями та світовим шантажем російської федерації зумовлює потребу швидко систематизувати концепти, запропоновані дослідниками, що ефективно описують нові ситуації та практики, які виникли на кордонах Європейського Союзу (далі – ЄС) і всередині спільноти упродовж крайніх трьох років. Тому метою дослідження є узагальнення модерних теоретичних підходів до аналізу транскордонного співробітництва в Європі, які сформувалися під впливом нових глобальних та регіональних системних викликів, що зруйнували існуючі порядки міжнародної взаємодії, включно транскордонної. На сучасному етапі поняття «кордон» використовується у класичних трактуваннях, сформованих упродовж ХХ століття, водночас, взаємодіючи з категоріями «прикордоння», «прикордонна зона», які отримали нові сенси під впливом радикальних змін в економічному, соціально-політичному, культурному та безпековому ландшафті Європи. Багатоманітність теоретичних та практичних викликів, які виникають у практиці функціонування кордону, а, отже, потреби їх концептуалізувати зумовила формування нового наукового напряму, а саме «дослідження кордонів». Станом на тепер дослідження кордону можна поділити дуже умовно на дві групи: перші, у яких застосовується традиційна методологія, в основі якої знаходиться історико-правовий та географічний підходи, дослідження політико-адміністративного статусу територій, які взаємодіють, їх соціально-економічний аналіз, вплив ЄС на ці процеси та ті, де автори сумніваються, чи в сучасних умовах міжнародної нестабільності можливо використовувати старі інструменти вивчення та проєктування транскордонного співробітництва. Подальші прикладні дослідження транскордонних взаємодій у центральноєвропейському регіоні потребує залучення новітнього теоретико-методологічного інструментарію, який, в свою чергу, змінюється під впливом новітніх змін у міжнародних відносин, включно появи нових впливових акторів взаємодії на європейській периферії. Якщо узагальнити різні підходи, які використовуються для вироблення методології дослідження рівнів транскордонного співробітництва, то є підстави зробити висновок, що, зважаючи на поставлену дослідницьку задачу, найбільш вживаними є соціально-економічний, соціокультурний, соціологічний підходи.