Пародонтологічний статус пацієнтів із зубощелепними аномаліями перед ортодонтичним лікуванням

Abstract

Рецесія ясен – патологічний стан тканин пародонта, який проявляється апікальним зміщенням ясенного краю, що має багатофакторний генез. Пацієнтів із такою патологією турбують порушення естетики. Багато дослідників указують на високу поширеність цієї патології. Рецесія ясен спостерігається в усіх вікових групах від 45 до 85%. За даними Pernet F. і співавт. частота рецесії спостерігається в 50% пацієнтів у віці 18-44 років і з віком тільки підвищується. Особливе місце серед факторів, що сприяють розвитку рецесії ясен, займають анатомо-фізіологічні особливості: біотип ясен, об’єм і втрата кістки альвеолярного відростка щелепи. Дослідження низки авторів виявили кореляцію між біотипом ясен і вестибулярною й оральною поверхнями кістки альвеолярного відростка щелепи. Товщина кістки й рівень пародонтальної підтримки зуба за товстого біотипу ясен більші, ніж за тонкого. Потреба ортодонтичної корекції останніми роками зросла, оскільки поширеність зубощелепних аномалій серед дорослого населення становить 30 -55%. Патологія прикусу, на думку дослідників, є одним із факторів ризику, що посилює перебіг захворювань тканин пародонта. Ортодонтичне лікування – один з основних ятрогенних факторів, що призводять до деструкції тканин пародонта. За даними різних авторів, під час проведення ортодонтичної корекції частка пародонтологічних ускладнень складає від 32,7 до 50%. У процесі ортодонтичного лікування спостерігається погіршення гігієни порожнини рота, що призводить до збільшення значення гігієнічних індексів. Форсоване навантаження призводить до домінування процесу резорбції над остеогенезом кістки альвеолярного відростка, до появи кісткових дефектів, пародон- тальних кишень і рецесії ясен. Незважаючи на різноманітність діагностичних заходів, які проводяться, оцінка пародонтологічного статусу пацієнтів з аномаліями прикусу залишається актуальною, оскільки безпосередньо впливає на якість результату ортодонтичного лікування.