Формування міжетнічної толерантності майбутніх учителів початкової школи в полікультурному середовищі

Abstract

Україна належить до багатонаціональних держав, де проживає понад 100 національностей, і питання міжетнічної взаємодії завжди були в центрі уваги. У зв’язку з поліетнічною природою держави Україна серед найважливіших пріоритетів своєї національної політики визначає необхідність збереження в усій повноті духовного життя етнічних спільнот, толерантного ставлення до представників будь-якої національності. Ці засадничі ідеї відображені в низці визнаних в Україні міжнародних документів (Конвенція про права людини, Декларація принципів толерантності, Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних або мовних меншин та ін.), а також державних законодавчих актів, зокрема: Конституції України, Законі України «Про національні меншини в Україні» та ін., документах системи освіти України: Законах України «Про освіту», Національній доктрині розвитку освіти, концепціях національного виховання, громадянського виховання та ін. На початку XXI століття проблема толерантності набуває особливої актуальності у зв'язку з процесом глобалізації, що зіштовхує релігійні, національні і етнічні ідентичності різних культур і народів. Формування громадянського суспільства неможливе без відповідного усвідомлення фундаментальних цінностей демократії. Однією з основних таких цінностей є цінність толерантності. Проблема толерантності сьогодні – одна з центральних проблем як глобального, так і національного порядку. В умовах інтенсивного інтеграційного світового процесу взаємопроникнення різних культур толерантність набуває ознак загальновизнаного державного принципу, яким необхідно керуватися, щоб успішно розвивати конструктивні взаємини між державними, політичними і військовими блоками, організаціями на правових, цивілізованих принципах. Призначення толерантності як правового і державного принципу полягає в юридичній повазі прав людини, їх визначенні як основних прав (особисті права, свободи, політичні, соціальні, культурні) або як фундамент, що визначає державні цілі (свобода, демократія і т.д.). Питання міжетнічної взаємодії і толернтності аналізуються в працях зарубіжних і вітчизняних учених (філософів, психологів, соціологів, педагогів). Зокрема, теоретико-методичні питання формування міжетнічної толерантності вивчали закордонні вчені (М. Беннет (M. Bennett), А Гольдман (A. Goldman), М. Кренстон (M. Cranston), А. Томас (A. Thomas), М. Шонхут (M. Schonhuth) та ін.). Українськими вченими досліджено: сутність толерантності (О. Безкоровайна, О. Зарівна, В. Кремень, С. Мартиненко, М. Тилічко та ін.); природу та зміст міжетнічної толерантності З. Замалетдінова, М. Поташнік, Є. Заредінова, міжетнічної толерантності (Г. Дмітрієв, С. Скворцова, І. Тишик та ін.); діагностичний інструментарій для її визначення (І. Богданова, Л. Дзюбко, С. Калаур, В. Мухіна, Г. Солдатова та ін.); (Б. Андрієвський, В. Євтух, Т. Фокіна та ін.); структуру М. Мінакова, І. Пчелінцева, 4 характеристику поліетнічного освітнього середовища (О. Дубасенюк, В. Малиновський, Г. Рогальова, Н. Сейко, Н. Якса, та ін.). Проте, на нашу думку, увага українських науковців до проблеми міжетнічної толерантності загалом і фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи у контексті формування міжетнічної толерантності зокрема, нині є недостатньою. У пропонованих методичних рекомендаціях розглядаються питання підготовки майбутніх учителів до роботи в початковій школі полікультурного регіону, яким, зокрема, є Закарпатська область. Підготовка вчителя до роботи в полікультурному регіоні, в першу чергу, передбачає формування у нього міжетнічної толерантності.