Історичні та канонічні аспекти отримання Томосу в Україні

Abstract

У статті досліджено історичні етапи та канонічні аспекти розвитку православ’я на території України. Згідно з устроєм Вселенської Православної Церкви, право на незалежну Церкву має кожний народ. У статті проаналізовано період заснування церкви в Київській Русі-Україні князем Володимиром. Протягом семи століть церква жила самостійним життям, пов’язана лише формальною підпорядкованістю Церкві-Матері у Царгороді. Але згодом українська церква опинилася під керівництвом Російської церкви. Синодальний період історії Російської церкви 1721–1918 рр. приніс Українській Церкві повне поневолення, був грубо неканонічний. У статті описано не простий для українського конфесійного життя період комуністичного режиму, який був логічним продовженням царського у ХХ столітті. Комуністичний режим швидко усвідомив, що сила церкви та її національно об’єднуючий вплив на народ України дуже вагомий, і з огляду на це намагався контролювати її. Ослаблення напруги в державно-церковних відносинах з’явилося лише на початку 1980-х рр. Релігійні спільноти поступово почали виходити з-під партійно-державного контролю й діяти в незалежному режимі. У 1989 р. в Україні було відроджено автокефальний рух. Непростими були відносини УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП. На початку ХХІ ст. через сотні років історична правда і справедливість були відновлені – Україна дістала духовну незалежність – Томос. Православна церква України здобула свою незалежність. У статті досліджено етапи отримання Томосу Православною церквою України, особливості впливу цих подій в Україні.