Методологічні засади дослідження суб’єктності політичних партій у системі державного управління

Abstract

Окреслено та охарактеризовано теоретико-методологічні підходи до дослідження суб’єктності українських політичних партій у системі державного управління. Зазначено, що головними чинниками, які впливають на процес становлення політичних партій у якості суб’єктів державної влади/управління в Україні є такі:1) виборча система; 2) форма правління; 3) конфігурація партійної системи; 4) нормативно-правова основа функціонування політичних партій; 5) політичний режим; 6) особливості історичної інституціалізації політичних партій у сучасному світі та низка інших (способи утворення, фінансування партій, парламентська діяльність тощо). Констатовано, що аналіз кожного із вказаних чинників дає змогу охарактеризувати вплив політичних партій на процес здійснення державної влади/управління та участі партій в ньому. У даному випадку йдеться про об’єктивні чинники, які впливають на рівень прояву суб’єктності політичних партій. Підкреслено про специфіку участі вітчизняних політичних партій у державному управління на різних етапах розвитку партійної системи України. Зроблено висновок про те, що здійснюючи аналіз суб’єктності партій у реалізації державної влади слід враховувати особливості їх функціонування на різних етапах вітчизняного партієтворення. Доведено, що суб’єктність політичних партій у системі державного управління характеризується виконанням / невиконанням їх функцій, до основних із яких ми відносимо: електоральну, урядову, представницьку, інтеграційну. На основі аналізу констатовано, що основні функції партій в українському суспільстві виконуються частково. А це в свою чергу вказує на низький рівень суб’єктності вітчизняних політичних партій. На нашу думку це пов’язано з особливостями українського транзиту, який має незавершений характер і змінює самі сутнісні ознаки політичних партій, які перетворюються на субститути. В такому випадку політичні партії, отримуючи тіньове фінансування від фінансово-олігархічних груп репрезентують їхні інтереси, а не запити і потреби українських громадян. Підсумовано, що еволюція партій призвела до звуження спектра виконуваних ними функцій, ослаблення їхньої ролі у налагодженні взаємодії держави та суспільства, зумовила більш жорстку конкуренцію з групами інтересів, привела до більшого прагматизму, соціального динамізму та популізму в діяльності.