Структура романів В. Фолкнера (на прикладі роману «Дикі пальми»)

Abstract

У статті «Структура романів В. Фолкнера» досліджується проблема побудови прозових творів В. Фолкнера, зокрема взято до розгляду роман «Дикі пальми». Зважаючи на те, що події основної кількості творів американського прозаїка відбуваються у вигаданому автором окрузі Йокнапатофа, цей роман виходить за межі окресленої території. Письменник розгортає події у цілком реальних географічних точках – містах Новий Орлеан і Чикаго, штатах Юта та Техас, на річці Міссісіпі. Фабулу роману створюють дві окремі історії. Одна частина отримала назву, як і роман, «Дикі пальми», а друга – «Старий» (її автор спочатку надрукував як самостійну повість). В одній частині йдеться про спробу закоханих героїв – Гаррі Вілбурна та Шарлотти Ріттенмейєр – відмежуватися від соціальних, суспільних, родинних проблем та знайти особистісне щастя в коханні, в другій – оповідь ведеться про високого в’язня (автор не дає цьому герою імені), який, відбуваючи свій термін покарання, вступає у поєдинок зі стихією – розбурханою від повені річкою, та відчуває свою відповідальність за життя інших людей у такий нелегкий період. Для кращого розуміння побудови твору у статті аналізуються життєві позиції персонажів кожної із цих частин, які на перший погляд цілковито різні: дещо приховані від зовнішніх впливів, а інколи, навпаки, досить показні, та стають викликом оточенню. Та, аналізуючи те, що відбувається з героями, їхні хвилини щастя, горя, втрат чи здобутків, доходимо висновку, що дві частини роману доповнюють одна одну, підкреслюють драматизм долі героїв, взаємопов’язують загалом глибокі та водночас ідентичні трагедії літературних героїв. Сам автор використав для характеристики композиції свого роману музичний термін «контрапункт». Відгомін тем, поставлених проблем, висловлених автором ідей, почергово виникають у кожній з двох частин, а поєднання в цілісний твір відбувається ще й за рахунок опису природних замальовок, погодних умов, емоційних станів героїв, внутрішніх монологів, діалогічного мовлення тощо. Неодноразово критика згадувала таку оригінальну побудову роману та не заглиблювалася у детальний аналіз цього явища на рівні тексту. У спробах детального роз’яснення ходу подій у двох частинах, де контрапунктом до «Диких пальм» виступає друга – повість «Старий», полягає новизна дослідження