Динаміка семи, хвороба, в українських закарпатських говірках

Abstract

Анотація. В українській діалектології протягом останніх десятиліть активізувалося дослідження різних тема- тичних груп лексики: мисливської, рибальської, будівельної, тваринницької, побутової і т. ін. Такі дослідження дають змогу встановити шляхи формування назв і мають важливе значення не тільки для вивчення рідної мови, а й для вивчення матеріальної та духовної культури народу. Адже саме в місцевих діалектах збережені ті мовні явища, які давно втрачені літературною мовою. Помітне місце у словниковому складі української мови посідає лексика народної медицини. Окремі відомості, які стосуються народної медичної лексики, здавна знаходимо в етнографів і медиків, які писали про народну медицину взагалі, описували народні засоби лікування, водночас згадуючи народні назви хвороб. Крім етнографічних праць, привертають увагу і мовознавчі дослідження. У наших попередніх працях було досліджено лексико-семантичні і словотвірні особливості частини народно-ме- дичної лексики закарпатських говірок. Але говіркова система Закарпаття загалом і лексики народної медицини зокрема вивчена ще недостатньо. У нашій розвідці ми здійснили лексико-семантичний аналіз номінацій на позначення хвороби в українських закарпатських говірках. Також звертаємо увагу на історію формування цієї семи. Сема ʻхворобаʼ українських закарпатських говірках є досить поширеною. Вона представлена назвами: хворóба (хорóба), хворóта, хвóр’іст’ (хóр’іс’т’), хыр’а, хыр’ачка, бол’áчка (бóл’ачка), бóл’іс’т’, бол’íз’н’, нéміч, нéдуг(а), слáбіс’т’, слабовáн’а, слабушкóван’е, бит’ýг (бúт’уг, бéт’аг), бит’ýшка. Репертуар усіх назв на позначення семи ‘хвороба’ засвідчив неоднорідність способів творення цих номенів. Лексеми, які формують її, мають спільне джерело походження – прасловʼянську мову – і тривалу історію в писемній мові. Усі загальні назви фізичного нездужання є синонімами-дублетами. У нашій статті ми окреслюємо ареали поширення назв на означення семи ʻхворобаʼ на до- сліджуваній території, простежуємо наявність чи відсутність їх в літературній мові та інших українських діалектах, простежуємо функціонування назв на означення семи ʻхворобаʼ в памʼятках української мови ХVI–XVIII ст. Ключові слова: сема ‘хвороба’, лексема, українські закарпатські говірки, лексика народної медицини.

Abstract. The study of various vocabulary thematic groups, and namely: hunting, fishing, household, etc., is becoming more active within the last decades in Ukrainian dialectology. Such studies make it possible to establish the ways of formation of names and are important not only for the study of the native language, but also for the analysis of the material and spiritual culture of people. After all, it is precisely in the local dialects that the linguistic phenomena that have long been lost in the literary language have been preserved. Vocabulary of folk medicine occupies a prominent place in the vocabulary of the Ukrainian language. Individual information related to folk medical vocabulary has long been found in ethnographers and physicians who wrote about folk medicine in general, described folk remedies, and at the same time mentioned the folk names of diseases. In addition to ethnographic works, linguistic studies also attract attention. We have partially touched upon the lexical-semantic and word-forming features of folk-medical vocabulary of Transcarpathian dialects. But the speech system of Transcarpathia in general and the vocabulary of folk medicine in particular have not been sufficiently studied yet. In our study, we paid attention to the lexical-semantic analysis of disease nominations in Ukrainian Transcarpathian dialects. The history of the formation of this seme has been paid attention as well. The seme ‘disease’ of Ukrainian Transcarpathian dialects is quite common. It is represented by the following names: disease, némich, nédug(a), slábis’t’, slabován’a, bit’ýg (bút’ug, bét’ag). The repertoire of all the names for the designation of the seme testified to the heterogeneity of the ways of these nomens creation. The lexemes that form it have a common source of origin – the Proto-Slavic language – and a long history in the written language. All common names for physical ailment are doublet synonyms. In our paper, we have outlined the distribution areas of the names in the territory under study, trace their presence or absence in the literary language and other Ukrainian dialects, trace the functioning of the names for the seme ‘diseases’ in written documents of the Ukrainian language of the 16th–18th centuries. Keywords: seme ‘disease’, lexeme, Ukrainian Transcarpathian patoises, the vocabulary of folk medicine.