Вільям Маршал у битві під Дрінкуртом (1166): початок кар’єри «кращого рицаря світу».

Abstract

Стаття, на матеріалі епізоду із біографії «зерцала рицарства» Вільяма Маршала (викладений в творі "Історії Вільяма Маршала" створеному певним англо-норманським поетом Жаном у двадцятих роках ХІІІ століття) інтерпретує стратегії і практики, за допомогою яких молодий рицар міг заробити собі соціальний капітал та бойовий авторитет на «війні землевласників». «Воєнна справа землевласників (proprietorial warfare)», повністю домінувала у мілітарній культурі Середньовічного Заходу. Такого роду воєнна справа кшталтувался чотирьома факторами: 1. Землею, яка була основною формою багатства; 2. Владою, яка мала обмежені повноваження; 3. Рівнем технологій, які, переважно, сприяли обороні; 4. Географією та кліматом Європи. Епізодом цим була битва при Дрінкурі, типове зіткнення для такого типу воєнної справи. Приводом став конфлікт за земельні володіння. Безпосередньою причиною конфлікту в 1166 році на кордоні Нормандського герцогства стало позбавлення англійським королем Генріхом ІІ спадщини в Нормандії свого старого ворога Гійома Тальваса граф Понт’є. Територія графства розташовувалася на північ від Нормандії в гирлі ріки Сомми. Тальвас, разом із своїми союзниками – графами Фландрії та Булоні вторгся у нормандське графство Е. Дрінкур, прикордонна фортеця, котра прикривала з півночі Руан, столицю Нормандії, очікувано опинилася під ударом. Сеньйори, які її обороняли, діяли у дуже слабому порозумінні із своїми монархами. Головний королівський воєнний адміністратор в регіоні конетабль Нормандії Річард дю Омме покинув Дрінкурт щойно отримав звістку про появу ворога. Саме зіткнення йшло навколо і всередині уфортифікованого населеного пункту, перемога дісталася стороні яка перебувала в дефензиві. Рельєф місцевості зіграв велику роль у перебігу битви. Вільям Маршал проявив себе у ньому як взірцевий рицар, і цей його перший успіх багато в чому зумовив його подальше просування по соціальній драбині середньовічного західного суспільства. Хоча повідомлення поета Жана вписане в апологетичну рицарську біографію, автор – або автори, якщо погодитися з Девідом Краучем в тому що поет поклав на вірші оригінальну розповідь самого Маршала – без усякого снобізму приділяють нешляхетним комбатантам чимало уваги. І це додає повідомленню реалізму та переконливістю Імпонує повідомлення поета і детальним описом бойових технік доби: від іконічного рицарського таранного удару кушованим списом до застосування господарських знарядь праці на зразок гаку для повалення стін при пожежі. Поет барвисто передав битевний хаос та стихійність тактичних концепцій «війни землевласників». Старі феодальні чвари розділяють очільників, нападники вступають в бій некоординовано, даючи час захисникам перегрупуватися і навіть відпочити – засідка Маршала в овечому загоні повторена двічі – тому підтвердження. Поетовий опис битві при Дрінкурті має ще і ту цінність що є ключовим для розуміння битевної майстерності Вільяма Маршала, завдяки якій він здебільшого і побудував свою політичну кар’єру, дослідження цих бойових кондицій може скласти подальшу перспективу дослідження. Ключові слова: середньовічна війна землевласників, рицарство, середньовічна зброя та обладунки.

The article, based on an episode (the battle of Drincourt, 1166) from the biography of “the flower of chivalry" by William Marshall (set out in the “History of William Marshall” composed by the Anglo-Norman poet Jean in the first third of the 12th century), deals with the strategies and practices by which the young knight could earn social capital and military competence at the 'proprietorial warfare'. Such kind of warfare completely dominated in the military culture of the Medieval West. This warfare was shaped by four main factors: a. the dominance of land as a form of wealth; b. the limited competence of government; c. the state of technology which, broadly, favoured defence over attack; d. the geography and climate of the West. The battle of Drincourt was a typical one for proprietorial warfare. The reason was the conflict over land ownership. The immediate cause of the conflict in 1166 on the border of the Duchy of Normandy was the deprivation by the English King Henry II of his old enemy William Talvas, count Ponthieu from his inheritance in South Normandy. The territory of the county of Ponthieu was located north of Normandy at the mouth of the river Somme. Talvas, along with his allies, counts of Flanders and Boulogne, invaded the Norman County of Eu. Drincourt, a frontier fortress that covered the Normandy capital Rouen from the north and expectedly was under attack. The seigneurs who defended it acted in very weak interplay with their monarchs. The chief royal military administrator in the region, Constable of Normandy Richard du Hommet, left Drincourt immediately after receiving news of the enemy’s arrival. The battle took place around and inside the fortified settlement, the victory went to the side that was on the defensive. The terrain played a major role in the battle. William Marshall proved himself in it as a model knight, and his first success largely determined his further advancement on the social hierarchy in Western medieval society. Although the poet Jean's message is inscribed in the apologetic knightly biography, the author – or authors, if we agree with David Crouch that the poet put the original Marshall’s storytelling on the poem, it composed without any snobbery focus to proves of noble combatants. Poet described all military techniques of the day: from the iconic knight’s mounted shock combat with couched lance to the use of household tools such as a hook to knock down walls in a fire. The poet colorfully conveyed the chaos and spontaneity of tactical concepts of the proprietorial warfare. Old feudal conflicts divide the leaders, the invaders enter the battle incoordination, giving the defenders time to regroup and even rest – the ambush of Marshall in the sheep detachment repeated twice confirms it. The poetic description of the Battle of Drincourt is also of key event to the understanding of William Marshall’s fighting skills, for which he largely built his political career. Keywords: proprietorial warfare, chivalry, medieval arms and armour.