Палинчарство на Закарпатті (спроба історико-антропологічного аналізу)

Abstract

У статті досліджуються традиції палинчарства (винокуріння) на Закарпатті з погляду історичної та антропологічної перспективи. У житті населення краю процес виробництва міцних алкогольних напоїв, як і сам продукт дистиляції, відігравали важливу соціо-культурну та економічну роль в святковому та повсякденному житті. У своєму розвитку закарпатське палинчарство на середину минулого століття пройшло корчажний, мануфактурний та промисловий етапи. Після встановлення радянської влади на Закарпатті було оголошено державну монополію на виготовлення алкогольних напоїв та здійснено націоналізацію спиртових заводів. Водночас стимулювалося активне споживання горілки серед населення. Саме на радянський період припадає бурхливий розвиток домашнього палинчарства (самогоноваріння). Це стало наслідком появи кращих технічних можливостей, якими раніше не володіло місцеве населення, а також його потребами економічного характеру. Попри те, що ця діяльність вважалася нелегальною та доволі суворо каралася, економічні вигоди від домашнього винокуріння були для закарпатців надто важливим фактором. Самогоноваріння стало суттєвим джерелом та засобом отримання прибутку, а палинка (самогон, вотка, горівка) виконувала роль своєрідної валюти, яку використовували для обміну, оплати за окремі види робіт, послуг чи товарів. Доволі швидко домашнє палинчарство стало традиційним заняттям для місцевого населення, представники якого раніше були переважно споживачами, але не виробниками палинки. Сучасне закарпатське палинчарство представляє інтерес не тільки в якості предмета антропологічних досліджень, але й в зв’язку з потужним туристичним потенціалом на внутрішньому ринку. Ключові слова: історія домашнього пивоваріння, Закарпаття, економіка та технологія виробництва домашнього дистиляту, самогонники.

This paper analyzed the history of local palyncharstvo (production of distillates) in Transcarpathia. Palynka (moonshine) is an important element of the everyday and festive life of Transcarpathians, and private palyncharstvo promotes tourism, although the region is generally better known for wine. In general, we can identify several significant periods of its development. It has passed the stages of «korchazhny», «manufactory,» and «industrial commodity» production. During the latter, the Soviet government established a state monopoly on producing alcoholic beverages and, at the same time, stimulated the growth of its consumption by the population. As a result, domestic palyncharstvo was born and flourished in the region, even though this activity was banned. However, the economic benefits of illegal home distilling were too important a factor for Transcarpathians, as alcoholic beverages became an essential means of profit, natural exchange, and payment for certain types of work, services, or goods. As a result of the factors mentioned above, homemade palyncharstvo became a traditional occupation of the local population for a short period, which used to be exclusively consumers and not producers of palynka. Modern Transcarpathian palyncharstvo has a strong potential as an object of anthropology studying and in the domestic market, which in the conditions of saturation of the alcohol market with low-quality alcoholic beverages can only be pleasant news. However, to realize this opportunity, it is necessary to finally solve the problem of this activity legalization and create such tax conditions that will allow most private farmers to come out of the «shadow.» Keywords: history of homebrewing, palinka/vodka, Transcarpathia, economics and technology of home distillate production, moonshiners.