Гостра артеріальна непрохідність периферичних артерій: етіопатогенез, класифікація, клініка, діагностика та хірургічне лікування: методичні розробки для самопідготовки студентів 5-6 курсу медичного факультету

Abstract

Гостра артеріальна непрохідність (ГАН) привертала до себе увагу вчених ще з давніх давен. Повідомлення про гострі оклюзії зустрічаються в роботах А.Весалінса (1568), Гоулда (1684), Цайдена (1742), Сенака (1749), Джусіана, Паулетта, Сайланта (1776), Цегрукса (1837). Однак основні положення вчених про артеріальні тромбози та емболії були сформовані лише в середині ХІХ століття, дякуючи науковим працям Вірхова (1846-1856), Кіркеса (1852), Туфнела (1853), Клаубрі (1853), Шульценбергера (1856) та інших. Особливо велика заслуга в цьому Вірхова, який запропонував термін «емболія». В 1854 році він писав: «В противоположность тромбу, образованному вследствие свертывания крови непостредственно в сосуде, я обозначаю тромбы,мигрирующие по сосудам, как «эмболы». Особливо великих успіхів досягло вчення про артеріальні тромбози та емболії в другій половині ХХ століття з розвитком судинної хірургії. Емболія – найбільш часта форма гострої артеріальної непрохідності. В 90 – 95% хворих причиною емболії артерій великого кола кровообігу є наступні захворювання серця: ревматичні вади (51,7%), постінфарктний кардіосклероз і аневризми серця (5%), септичний ендокардит, гострий інфаркт міокарда (ГІМ)(11,6%). Майже в 75% хворих відзначається порушення ритму серцевих скорочень – миготлива аритмія (МА). Емболії частіше зустрічаються у жінок в віці 40-59 років. По частоті локалізація емболу поділяється наступним чином:  нижні кінцівки – 66,5%;  верхні кінцівки – 33,5%;  стегнова артерія – 41%;  клубові артерії – 18,2%;  біфуркація аорти – 15,3%;  підключичні артерії – 10,4%;  артерії гомілок – 5,8%;  плечові артерії – 4,7%;  пахвові артерії – 1,9%. Незважаючи на досягнені успіхи у діагностиці й лікуванні судинної патології, проблема ГАН залишається однією з найактуальніших у невідкладній хірургії. Тромбози та емболії досить часто трапляються, проте їх важко діагностують. Будучи по суті ускладненнями ряду захворювань, вони суттєво погіршують їх перебіг і можуть стати причиною смерті. ГАН біфуркації аорти та артерій кінцівок є однією із найскладніших проблем сучасної судинної хірургії. Старечий вік, низка супровідних захворювань, важкість загального стану більшості хворих із цією патологією обумовлюють високу летальність, яка протягом останніх 20 років практично не виявляє тенденції до зниження. У лікуванні хворих із ГАН, окрім хірургів, завжди беруть активну участь терапевти, кардіологи, реаніматологи, анестезіологи, невропатологи та інші спеціалісти. Долю хворих у багатьох випадках визначають лікарі поліклінік, «швидкої допомоги», середній медперсонал, від знань яких майже цілком залежить своєчасність госпіталізації, що суттєво впливає на ефективність операційного лікування.