Законодавча влада як легітимна основа законотворчої діяльності

Abstract

Стаття присвячена дослідженню природи законодавчої влади та розкриттю її ролі слугувати легітимною основою законотворчої діяльності. Обґрунтовується положення про те, що парламент, як представницький орган усього народу, має найвищий рівень легітимності та на цій підставі реалізує право законодавчого унор- мування суспільних відносин згідно принципу поділу влади, включаючи виключне право на регулювання законом найважливіших питань організації і здійснення влади та життєдіяльності суспільства (стаття 92 Конституції України). Розкривається співвідношення понять законодавчої влади і законодавчої діяльності парламенту і обґрунтовується визнання законодавчої діяльності парламенту основною, ключовою функцією парламенту і організаційним способом реалізації законодавчої влади держави, що полягає у прийнятті від імені народу законів, як актів вищої юридичної сили, та введенні їх в дію. Досліджуються умови, обсяг, межі, переваги і недоліки поширеної в демократичних країнах практики делегованого законодавства, а також санк- ціонованої законом урядової нормотворчості на основі передбачених окремими законами доручень уряду. Аналізуються повноваження парламенту у сфері законотворчої діяльності, джерелом яких є делегована народом Верховній Раді України законодавча влада, в силу чого парламент отримує від народу першочерго- ве право на здійснення своєї законотворчої діяльності і контроль за такою діяльністю з боку інших уповно- важених суб’єктів. Розкривається сутність законотворчої діяльності, що здійснюється в рамках законотворчого процесу, як діяльності по виявленню потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, оцінці проєктів законів, їх доопрацюванні, проведенні фахової експертизи, обговоренні і доопрацюванні у комітетах, тобто усіх діях, які спрямовані на належне опрацювання проєктів законів. При цьому зазначається, що законотворчий про- цес не тільки і не стільки обмежується парламентом, а включає також і допарламентські стадії роботи над проєктом закону (ініціювання, розробки проекту, громадського обговорення, проведення його експертизи, погодження з зацікавленими органами і організаціями). Дається загальна характеристика суб’єктів законотворчої діяльності, аналізується природа повноважень парламенту по організації і здійсненню контролю за законотворчою діяльністю.

The article is devoted to the study of the nature of the legislative pover and the disclosure of its role to serve as a legitimate basis for legislative activity. The provision is substantiated that the parliament, as a representative body of the whole people, has the highest level of legitimacy and on this basis exercises the right to legislate public relations according to the principle of separation of powers, including the exclusive right to regulate the most important issues of organization and exercise of power (article 92 of the Constitution of Ukraine). The relationship between the concepts of legislative power and legislative activity of the parliament is revealed and the recognition of the legislative activity of the parliament as the main, key function of the parliament and the organizational way of implementing the legislative power of the state is substantiated. The conditions, scope, limits, advantages and disadvantages of the practice of delegated legislation, which is widespread in democratic countries, as well as the legally sanctioned government rule-making on the basis of the instructions of the government provided by separate laws are investigated. The powers of the parliament in the field of law-making activity are analyzed, the source of which is the legislative power delegated by the people to the Verkhovna Rada of Ukraine, due to which the parliament receives from the people the primary right to carry out its law-making activity. The essence of legislative activity carried out within the legislative process is revealed, as activity on revealing of need for legal regulation of public relations, estimation of draft laws, their completion, carrying out professional examination, discussion and completion in committees, i.e. all actions directed on proper elaboration of laws’ projects. It is noted that the legislative process is not only and not so much limited by parliament, but also includes pre-parliamentary stages of work on the draft law (initiation, drafting, public discussion, examination, coordination with interested bodies and organizations). The general characteristic of subjects of law-making activity is given, the nature of powers of parliament on the organization and implementation of control over law-making activity is analyzed.