Готовність магістрів медицини до професійного педагогічного спілкування як важлива умова їх успішної педагогічної діяльності у вищій школі

Abstract

Анотація. Розглянуто питання педагогічного спілкування, готовність до якого є важливою умовою успішної професійної діяльності фахівця вищої школи, в тому числі й магістрів медицини, які бажають по- єднувати фахову діяльність медика з викладацькою діяльністю в медичних закладах вищої освіти. Готовність до професійного педагогічного спілкування суттєво впливає на ефективність педагогічної діяльності викла- дача. Мета статті: аналіз понять «спілкування», «педагогічне спілкування», виявлення ролі спілкування у професійній педагогічній діяльності магістра медицини. Застосовані методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, порівняння, узагальнення) для обґрунтування сутності основних понять, формулювання ви- хідних положень та висновків. Наголошується, що ефективність педагогічного спілкування в значній мірі залежить від наявності у викладача дидактичних, комунікативних, гностичних, ораторських та експресивних умінь. Розкрито суть поняття «готовність до спілкування» та її види (психологічна, теоретична, практична). Розглядаючи питання готовності майбутніх магістрів медицини до педагогічної діяльності і, зокрема, про- фесійного педагогічного спілкування, наголошується на такому важливому аспекті, як готовність до міжкуль- турної взаємодії, міжкультурного педагогічного спілкування, наявності міжкультурної компетентності, що дуже актуально в реаліях сьогодення. Ключові слова: магістри медицини, вища школа, педагогічне спілкування, міжкультурне спілкування, готовність, педагогічна діяльність.

Abstract. The study aim: to reveal peculiarities of pedagogical communication in higher school, to prove its important role in the successful pedagogical activity. Research methods applied: analysis of scientifi c sources for the systematisation and generalisation of available data; defi ning of the essence of basic concepts; identifi cation of the current state of the problem under consideration and possibilities for its solution. Communicative competitiveness is an integrated formation of an individual, being a result/ product of studying and socializing of an individual, achieved through interpersonal communication, exchange of information, and productive interaction with the social setting at the level of individuals/ groups/ professional teams, provides for a cognizant choice of behavior modes/ an integrated strategy as well as being displayed by the culture of communicators. Intercultural communicative competence is a complex of socio-cultural and linguistic knowledge, communicative abilities and skills, due to which an individual can successfully communicate and interact with natives of other cultures at all levels of intercultural communication. Intercultural communicative competence envisages an ability to overcome misunderstanding arising in the process of interaction, to explain mistakes of interaction, desire and readiness to discover new things, to obtain knowledge about another cultural reality and possibility, and while operating this knowledge to penetrate into another culture, to interpret and correlate phenomena of native and foreign cultures, to establish and maintain connections between native and foreign cultures, to critically judge native culture, understanding peculiarities of another one, showing curiosity and openness towards other people, readiness to accept other opinions, overcome ethnocentric principles and prejudices. Key words: masters in the fi eld of medicine, higher school, pedagogical communication, intercultural communication, pedagogical activity, readiness.