Центральне співвідношення у структурі оклюзійної взаємодії: аналіз та систематизація даних літератури

Abstract

Мета: Провести аналітичний огляд та систематизацію даних наукових публікацій з питань дефініції терміну «центральне співвідношення» (ЦС), дослідження методів його репродукції, а також ролі ЦС та центричного зміщення у структурі оклюзійної взаємодії. Методи: Пошук публікацій, пов’язаних із завданням аналітичного огляду, здійснювався у пошуковій системі PubMed (NCBI) (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) за такими наборами ключових слів: 1) «centric relation» (дескриптор пошуку: ("centric relation"[MeSH Terms] OR ("centric"[All Fields] AND "relation"[All Fields]) OR "centric relation"[All Fields]); 2) «centric relation» та «occlusion» (дескриптор пошуку: ("centric relation"[MeSH Terms] OR ("centric"[All Fields] AND "relation"[All Fields]) OR "centric relation"[All Fields]) AND ("dental occlusion"[MeSH Terms] OR ("dental"[All Fields] AND "occlusion"[All Fields]) OR "dental occlusion"[All Fields] OR "occlusion"[All Fields]). Результати: Сучасні погляди на ЦС передбачають існування не однієї такої позиції щелепи, а власне діапазону положення, в межах котрого і досягається відповідне орієнтування суглобової головки. Статистично доведеного казуїстичного зв’язку між величиною розбіжності позиції суглобової головки у стані ЦС і максимальної інтеркуспідації (МІ). та фактом наявності суглобової дисфункції за даними наукових публікацій не виявили. Такий результат може бути обумовлений гетерогенністю дизайнів проаналізованих досліджень, тому для встановлення доказового впливу параметра величини зміщення суглобової головки при переході ЦС-МІ рекомендовано провести ряд когортних досліджень з низьким ризиком виникнення асоційованих похибок. Доведено необхідність врахування положення ЦС при протезуванні у випадках повного протезування різними видами ортопедичних конструкцій та з метою оклюзійної еквілібрації для купірування симптомів суглобово-оклюзійної дисфункції, а також у інших випадках ортопедичного лікування при врахуванні принципів біологічної оклюзії. Висновки: В результаті проведеного дослідження визначили таке: 1) диференційна клінічна аргументація використання ЦС як ортопедичного орієнтира, як і чітка дефініція центрального співвідношення, залишається предметом науково-практичного обговорення; 2) доведена клінічна роль реєстрації центрального співвідношення є важливою на етапах моделювання оклюзійних площин при різних формах повної реабілітації стоматологічних пацієнтів; 3) результати попередньо проведених досліджень свідчать про наявність зв’язку між фактом зростаючої різниці у зміні положення суглобової головки між положенням ЦС до МІ та ризиком виникнення і прогресування дисфункцій