Літературно-художня псевдонімія в романах С. Дзюби та А. Кірсанова

Abstract

Статтю присвячено дослідженню літературно-художніх антропонімів, адже вони є важливою складовою художнього твору, саме вони наділені багатством стилістичних функцій, значними виражальними можливостями, виступають невід’ємним елементом тексту. До актуальних завдань сучасної ономастики належить дослідження літературно-художньої антропонімії, аналіз псевдонімів, що функціонують у творах сучасних авторів також є важливим. Ми дослідили літературно-художні антропоніми (позивні), що функціонують у романах С. Дзюби та А. Кірсанова "Позивний "Бандерас" та "Позивний "Бандерас". Операція «Томос». Наше завдання – описати характеристичні літературно-художні антропоніми, дати їм оцінку. У статті подається опис літературно-художніх антропонімів (найперше псевдонімів), досліджується їх роль у тексті, розкривається символічне значення. Доведено, що псевдоніми (позивні) воїнів російсько-української війни, як і церковні імена монахів, відіграють важливу роль у формуванні образів. Особливу увагу звернено на доонімне значення імен, де закодовано основні риси характеру людини, її поступки та інші особливості. З’ясовано, що назви персонажів виконують характеристичну функцію. Вони вказують на національну чи регіональну приналежність, соціальний статус, на відповідність певному часу та місцю, мають широкі виражальні можливості, різні конотації. Важливим є вивчення мотивів присвоєння таких літературно-художніх антропонімів. Добротним матеріалом для назв героїв романів послужили як реальні оніми, так і апелятиви, які в тексті отримали відповідне семантичне навантаження, а вдалі авторські характеристики та доонімна семантика літературно-художнього антропоніма допомогли розкрити їх інформаційний заряд. Оскільки назви персонажів значною мірою визначають «обличчя» художнього твору, то автори вкладають у літературно-художній онім певну оцінку. Результати дослідження свідчать про те, що особливості називання персонажів залежать від волі автора. Визначено, що вивчення власного імені героя потребує особливої уваги, а ґрунтовний аналіз літературно-художніх антропонімів із романів С. Дзюби та А. Кірсанова відкриває можливості для подальших узагальнень у царині відповідної лінгвостилістичної проблематики.