Стратегічні орієнтири модернізації управління регіональною економікою: фактор гірських територій

Abstract

Аналіз основних чинників, які генерують глибокі відмінності в соціально-економічному розвитку в просторовому зрізі показує, що, якщо на початковому етапі економічної реформи вони були зумовлені головним чином різними стартовими умовами, що склалися у містах і селах Закарпатської області до початку реформ, то у нинішніх умовах динаміка економічних процесів визначається суто ринковими факторами – рівнем розвитку підприємницької активності, конкурентоспроможності товарів і послуг, умовами формування витрат, цін, попиту та пропозиції, внаслідок чого спостерігається зростаюча динаміка становлення ринкових відносин в просторовому зрізі. Надзвичайно негативною є ситуація в гірських поселеннях, які суттєво відстають від середньорегіональних показників за ряд важливих показників соціально-економічного розвитку, що зумовлює розробку інноваційної моделі господарювання в поствоєнний період, яка б базувалася на більш ефективному використанні власного виробничоресурсного та людського капіталу. З урахуванням створювальних чинників для регіону загалом і для гірських поселень перспективною можна вважати інноваційну модель еколого-економічного розвитку, під впливом якої формуються їх економічні пріоритети, секторальна структура господарства, спеціалізація виробництва, розвиток підприємництва, розміщення нових виробництв за критерієм екологічності тощо. Мета. Метою статті є окреслення стратегічних орієнтирів соціально-економічної модернізації регіональної економіки через призму розвитку гірських територій. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативноправове забезпечення регулювання розвитку гірських поселень в Україні; 2) праці вітчизняних та зарубіжних авторів, що провадять свої науковопрактичні дослідження у площині регіонального розвитку, зокрема щодо розвитку депресивних та гірських територій. В процесі здійснення дослідження було використано такі методи пізнання, як: абстрактно-логічний (при узагальненнях теоретичного характеру на основі праць вітчизняних і зарубіжних вчених); монографічний (при вивченні і узагальненні досвіду та передумов зростання соціально-економічного рівня розвитку окремих територій); системний (при розробленні стратегічних орієнтирів модернізації соціально-економічного розвитку регіону і гірських поселень). Результати. У статті досліджується проблема розроблення стратегічних напрямів соціально-економічної модернізації економіки регіону в післявоєнний період через призму стимулювання розвитку гірських територій, оскільки останні являються найменш розвинутими, а відповідно і найбільш проблемними територіями в контексті їх соціальноекономічного розвитку. На основі вивчення різних наукових підходів, з’ясовано сутність поняття «модернізація». Запропоновано основні напрями модернізації економіки гірських територій на регіональному рівні розвитку, під якими розуміється реалізація комплексних системних заходів з метою здійснення глибоких структурно-секторальних змін Перспективи. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на розробці концептуальних засад розробки державної регіональної політики на інноваційних засадах, яка була направлена на стимулювання регіонального розвитку у поствоєнний період, де велика роль повинна бути відведена окресленню пріоритетних напрямів стимулювання розвитку депресивних територій і громад, куди без сумніву відносяться більшість гірських поселень.