Застосування принципу персональної відповідальності за неналежне виконання податкового обов’язку

Abstract

Стаття присвячена аналізу проблем застосування принципу персональної відповідальності платників податків за неналежне виконання податкового обов’язку. Наголошується на важливості та необхідності забезпечити повне та своєчасне надходження податків до бюджету. Висловлюється розуміння того, що забезпечити повне виконання податкового обов’язку виключно внаслідок добровільних та свідомих дій платників податків часто не видається можливим, тому держава повинна мати належні засоби для забезпечення його виконання. Вказується на проблему, пов’язану з тим, що часто при використанні засобів забезпечення виконання податкового обов’язку не враховується принцип персональної відповідальності платника податків. Звертається увага, що найбільша кількість податкових спорів виникає в ситуації, коли порушення допущені одним платником податків, однак інший платник при цьому отримує певні податкові вигоди. Податковий орган часто намагається перекласти на платника податків відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. При вирішенні таких спорів застосовується критерії реальності господарської операції та добросовісності поведінки платника податків. Зазначається, що податковий орган при проведенні перевірки не має компетенції самостійно визнавати правочини платників податків фіктивними, удаваними чи такими, що порушують публічний порядок, оскільки така оцінка повинна надаватися судом. Застосування негативних податкових наслідків при цьому може здійснюватися виключно після набрання відповідним рішенням суду законної сили. Наводиться думка про те, чо частково легалізований принцип належної обачності платників податків має застосовуватися у тих випадках, коли внаслідок необачної поведінки платника податків він сам допускає порушення податкового законодавства. Однак, аналогічний підхід не може бути застосований, якщо платник не зміг виявити протиправний характер поведінки свого контрагента, однак при цьому діяв добросовісно.

The article is devoted to the analysis of problems of application of the principle of personal responsibility of taxpayers for improper fulfillment of tax obligation. It emphasizes the importance and need to ensure full and timely revenue receipts of the budget. The understanding is expressed that it is often impossible to ensure full implementation of tax liability solely through the voluntary and conscious actions of taxpayers, so the government must have the appropriate means to ensure its implementation. The problem is that the principle of personal liability of the taxpayer is often not taken into account when using the means of enforcement of tax obligation. It is noted that the largest number of tax disputes arise in a situation where violations are committed by one taxpayer, but another taxpayer receives certain tax benefits. The tax authority often tries to make the taxpayer liable for violations committed by their counterparty. In resolving such disputes, the criteria of reality of the business transaction and good faith of the taxpayer are used. It is noted that during the audit, the tax authority does not have the competence to recognize the transactions of taxpayers as fictitious, illusory or violating public order. It is the court’s competence to provide such an assessment. The application of negative tax consequences may be carried out only after the relevant court decision enters into force. It is argued that the partially legalized principle of due diligence of taxpayers should be applied in cases where the taxpayer themselves violate tax laws due to reckless behavior. However, a similar approach cannot be applied if the payer has not been able to detect the illegal behavior of their counterparty, but has acted in good faith.