Рекурентні респіраторні захворювання у практиці сімейного лікаря та педіатра: основні питання (огляд літератури)

Abstract

Мета роботи – проаналізувати фахову літературу та вивчити сучасні наукові тенденції щодо визначення, особливостей етіопатогенезу, диференційної діагностики та запобігання рекурентним респіраторним захворюванням (РРЗ) у практиці сімейного лікаря та педіатра. Висновки. Респіраторні захворювання в дитячому віці можуть відігравати неоднозначну роль, оскільки, з одного боку, вони є стимулом для захисних сил організму, з іншого, – при суттєвому збільшенні частоти та важкості перебігу можуть стати причиною вторинної імунної дисфункції. Однак конкретні критерії діагностики РРЗ відсутні. До факторів, що зумовлюють розвиток РРЗ, належать шкідливі екологічні умови, несприятливий сімейний анамнез, відсутність грудного вигодовування, наявність супутньої патології та багато інших чинників. Частина дітей із РРЗ мають відхилення в імунному статусі, зокре ма зміни неспецифічного захисту та клітинного імунітету. Хоча РРЗ можуть розвиватися і на тлі відсутності відхилень за основними показниками імунограми. Діти з РРЗ потребують особливої уваги, адже під маскою частих гострих респіраторних захворювань можуть бути приховані тяжкі, іноді невиліковні патології. Сімейний лікар і педіатр мають здійснити диференційну діагностику з атопією, первинним імунодефіцитом, гастроезофагеальним рефлюксом, стороннім тілом бронхів, муковісцидозом, психогенним кашлем і рядом інших захворювань. Необхідно також відокремлювати дітей із хронічними вогнищами інфекції. Для адекватного оцінювання ситуації та розробки зваженої тактики ведення таких пацієнтів необхідно ухвалити вітчизняні критерії зарахування дітей до групи з РРЗ. Лікар має забезпечити індивідуальний підхід до такого пацієнта з оптимальним обсягом використання діагностичних методів та розробленням тактики ведення і при гострих епізодах PРЗ, і поза гострим періодом із максимальним залученням немедикаментозних засобів для запобігання прогресуванню патологічного процесу.

The aim of the study – to analyze the professional literature and evaluate modern scientific trends concerning definition, peculiarities of etiopathogenesis, differential diagnosis and prevention of recurrent respiratory diseases (RRD) in the practice of family doctors and pediatricians. Conclusions. Respiratory diseases in children can play an ambiguous role, because on the one hand, they are an inducement for the host defenses, while they can cause secondary immune dysfunction in a significant increase in their incidence and severity, on the other. However, there are no specific criteria for RRD diagnosis. Contributing factors include harmful ecological conditions, unfavorable family history, absence of breastfeeding, presence of comorbid pathology and many other factors. Some children with RRD have immune dysfunctions, including changes in nonspecific protection and cellular immunity. Even if there are no changes in the main immunological indices, RRD can occur. Children with RRD require special attention, because severe, sometimes incurable diseases can be under the mask of frequent RRD. For such children family doctor and pediatrician should conduct a differential diagnosis with atopy, primary immune deficiency, gastroesophageal reflux, bronchial foreign body, cystic fibrosis, psychogenic cough and other diseases. Children with chronic infection should also be separated. In order to adequately assess the situation and develop a well-grounded treatment tactics for such patients, it is necessary to work out domestic criteria for assigning children to the RRD group. A physician should provide an individual approach to such a patient with optimal diagnostic methods and the development of management tactics both in acute episodes of respiratory diseases and during non-acute periods with the maximum involvement of drug-free modalities and for prevention of the pathological process progression.