Попович Т. П. Категорія обов’язку відповідно до «чистої» теорії права Г. Кельзена.

Abstract

Стаття присвячена розкриттю змісту категорії обов’язок згідно з «чистою» теорією права Г. Кельзена. Автором наголошується, що Г. Кельзен вказує на два способи регу лювання людської поведінки в нормативному порядку: позитивний – має місце, коли людині приписано діяти певним чином чи утриматися від певних дій; негативний – йдеться про поведінку, яка не заборонена порядком, але й не дозволена позитивно нор мою, відповідно, вона дозволена лише в негативному сенсі. Чи не найважливішим елементом правопорядку німецький вчений називає основну норму. В його теорії права існування останньої необхідно пояснює єдність і нор мативність правової системи. Відповідно ж поняття обов’язку (юридичного обов’язку) Г. Кельзен трактує як поведінку, що приписана правопорядком. Індивід зобов’язаний поводити себе певним чином відповідно до встановлених приписів. Водночас, німецький вчений ототожнює правову норму з обов’язком, який неодмінно пов’язаний із санкцією, що має бути застосована до індивіда (чи інших осіб) у випадку порушення (невико нання) правових приписів. Також юридичний обов’язок тісно пов’язаний із категорією відповідальності, однак їй не тотожний. Передбачається, що не завжди відповідальним є індивід, на якому лежить юридичний обов’язок, який він не виконав. Автор дослідження приходить до висновку, що виходячи з «чистої» теорії права Г. Кельзена, обов’язки складають основний зміст системи нормативного правопорядку, а також фактичної поведінки індивідів у суспільстві, врегульованої правом. Обов’язками можуть бути пронизані будь-які сфери життя індивіда. Реалізація обов’язків повинна здійснюватися безвідносно до мотивації чи інтересу індивіда, на якого вони поклада ються. Серед видів обов’язків мислитель розрізняє обов’язок надання і обов’язок допущення. Німецький вчений, отже, будує через свою правову концепцію модель жорсткого та чіткого встановлення і виконання обов’язків у суспільстві, що випливають з правових приписів. Окрім цього, Г. Кельзен наголошує на певній «недооцінці» категорії юридичного обов’язку, оскільки йому зазвичай протиставляють правомочність як суб’єктивне право, якому і віддають пріоритет.