Розуміння обов’язку згідно з вченням Г. Харта.

Abstract

Стаття присвячена розкриттю змісту категорії обов’язок згідно з вченням Г. Харта. Автором наголошується, що англійський філософ виділяє дві групи правил, які поєднуються між собою, і відображають сутність чи основу права (правової системи) як такого. Первинні правила (правила першого типу) встановлюють обов’язки, тобто приписують чинити щось чи утримуватися від чогось незалежно від волі осіб. Правила другого типу (вторинні) надають владу – публічну чи приватну, тобто надають первинним правилам офіційного статусу, юридичної дійсності, створюють можливості ввести нові правила першого типу, змінити чи скасувати старі правила або встановити контроль за їх виконанням (функціонуванням). Отже, право в Г. Харта зводиться до правил, які, серед іншого, приписують обов’язки, що повинні виконуватися незалежно від бажання індивідів. Г. Харт розділяє правові та моральні обов’язки, враховує мотиваційну та навіть рефлексивно-критичну складову в сприйнятті обов’язків, які покладаються на індивіда законом. При цьому Г. Харт вказує на два вагомі аспекти, притаманні обов’язкам: по-перше, так званий «внутрішній аспект правил», тобто мотивація індивідів стосовно виконання ними визначених обов’язків; по-друге, фактор суспільного тиску, який показує, що від індивіда соціум очікує виконання ним обов’язків, подібно як і він може очікувати від інших такого ж виконання. Як правові, так і моральні обов’язки окреслюють межі поведінки індивідів, а їх виконання сприймається як мінімальний внесок осіб у суспільне життя. Разом із тим, особливості моральних обов’язків визначаються через їх посилену значимість, особливу форму морального тиску, імунітет до свідомої зміни та добровільний характер їх порушень. Більше того, існує низка проявів дії моралі (моральні ідеали та чесноти), які виходять за межі моральних обов’язків. Для існування ж правового обов’язку необхідна наявність наступних мінімальних умов: по-перше, існує правова система; по-друге, існує первинне правило, що накладає зобов’язання, якщо має місце певний набір фактів; по-третє, формується певний набір фактів.