Актуальність форм і методів соціального виховання М. Монтессорі в педагогічному процесі Нової української школи

Abstract

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні актуальності форм і методів соціального виховання М. Монтессорі та визначенні доцільності їх використання в педагогічному процесі Нової української школи. У процесі розкриття теми використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення. Розкрито соціальну спрямованість педагогічної концепції М. Монтессорі, суть якої – виховання через практику життя. У межах статті виокремлено гіпотезу дослідження, яку можна вважати формулою успішної педагогічної діяльності: виховання не повинно обмежуватися розвитком інтелекту, а засвоєння знань має доповнюватися збагаченням соціального досвіду та розвитком моральних якостей і переконань. Заперечено ототожнення окремими експертами авторської моделі виховання М. Монтессорі з філософією індивідуалізму. Натомість підтверджена концептуальна мета – формування вміння жити в суспільстві, яка перегукується із сучасними програмами «Вчимося жити разом», «Культура добросусідства» та інші. Схарактеризовано окремі концептуальні положення технології «Будинок вільної дитини», які доцільно впроваджувати в педагогічний процес початкової школи, зокрема: принципи виховання дисципліни через свободу дій та вільного вибору діяльності; метод штучно створених виховних ситуацій; нетрадиційні форми поступової адаптації до вимог соціуму і формування колективістських якостей – для реалізації соціальної галузі; форми космічного виховання – для здоров’язбережувальної галузі. Сформульовано висновки щодо вивільнення окремих педагогічних ідей М. Монтессорі від існуючих упереджених стереотипів та експертних оцінок.

The purpose of the study is to substantiate the relevance of forms and methods of social education M. Montessori and determine the feasibility of their use in the pedagogical process of the New Ukrainian school. In the process of revealing the topic, such research methods as analysis, synthesis, comparison, systematization, generalization were used. The social orientation of M. Montessori’s pedagogical concept, the essence of which is education through the practice of life, is revealed. The article highlights the research hypothesis, which can be considered the formula for successful pedagogical activity: education should not be limited to the development of intelligence, and the acquisition of knowledge should be complemented by enrichment of social experience and development of moral qualities and beliefs. The identification of M. Montessori's authorial model of education with the philosophy of individualism has been denied by some experts. Instead, the conceptual goal was confirmed – the formation of the ability to live in society, which echoes the modern programs “Learning to Live Together”, “Culture of Good Neighborliness” and others. Some conceptual provisions of the technology “House of a free child” are characterized, which should be implemented in the pedagogical process of primary school, in particular: the principles of discipline through freedom of action and free choice of activities; method of artificially created educational situations; non-traditional forms of gradual adaptation to the requirements of society and the formation of collectivist qualities – for the implementation of the social sphere; forms of space education – for the health industry. Conclusions on the liberation of certain pedagogical ideas of M. Montessori from the existing biased stereotypes and expert assessments are formulated.