Проблема конституційного врегулювання чесько-словацьких відносин в Чехословаччині в 1946–1948 рр.

Abstract

Стаття присвячена проблемі конституційного врегулювання чесько-словацьких відносин в Чехословаччині в 1946 – 1948 рр. Нижня хронологічна межа публікації продиктована прийняттям третьої Празької угоди, яка по суті перетворила Чехословаччину в унітарну державу із сильною центральною владою, але при цьому зберегла елементи асиметричного адміністративно-територіального устрою. Верхня хронологічна межа статті зумовлена прийняттям 9 травня 1948 р. нової Конституції, яка проголошувала Чехословацьку народно-демократичну республіку державою двох рівноправних народів – чехів та словаків. Методологія дослідження в статті спирається на загальнонаукові та спеціально-наукові методи, які дозволили автору уникнути у роботі непослідовності, неконкретності, відірваності від об’єктивного історичного процесу під час дослідження. Автор констатує, що проблема врегулювання чесько-словацьких відносин в ЧСР набула особливої актуальності в 1946–1948 рр. під час роботи над новою Конституцією. У цей процес активно включилися майже усі партії республіки, підготувавши власні проєкти вирішення словацького питання. Зокрема свої пропозиції по даному питанню підготували Комуністична партія Словаччини, Демократична партія та Партія свободи. У статті здійснено аналіз цих проєктів та з’ясовано, що визначальним фактором, який вплинув на конституційне врегулювання чесько-словацьких відносин в Чехословаччині стала узурпація влади комуністами за підсумком лютневого державного перевороту 1948 р. Нова Конституція по суті кодифікувала комуністичну програму вирішення словацького питання та законодавчо закріпила розроблені КПЧ на основі марксистсько-ленінських принципів специфічні форми державного устрою чехів та словаків. Звісно, що за таких обставин говорити про остаточне вирішення словацького питання в Чехословаччині було неможливо.

The article is devoted to the problem of the constitutional regulation of Czech-Slovak relations in Czechoslovakia from 1946 to 1948. The lower chronological limit of the publication is dictated by the adoption of the third Prague Agreement, which essentially turned Czechoslovakia into a unitary state with a strong central government, but at the same time preserved elements of an asymmetric administrative-territorial system. Adopting the new Constitution determines the upper chronological limit of the article on May 9, 1948, which proclaimed the Czechoslovak People's Democratic Republic as a single state of two equal peoples, Czechs, and Slovaks still failed to resolve the Slovak question. The research methodology in the article is based on general scientific and special scientific methods, which allowed the author to avoid inconsistency, imprecision, and detachment from the objective historical process during the research. The article analyzes the views and projects of the leading parties of the Third Czechoslovak Republic on the solution to the Slovak question in the state through the constitutional regulation of Czech-Slovak relations. The author states that the Czech (Czechoslovak) political parties advocated a return to the unitary system. At the same time, the Slovak Democratic Party in 1946-1948 remained a supporter of the reconstruction of Czechoslovakia on a federal basis. The article finds out that the usurpation of power by the communists due to the February coup d'état of 1948 was the decisive factor that influenced the constitutional settlement of Czech-Slovak relations in Czechoslovakia, based on Marxist-Leninist principles, the specific forms of the state system of the Czechs and Slovaks. Of course, under such circumstances, it was impossible to talk about the final solution to the Slovak question in Czechoslovakia.