Спільне та відмінне в історичному розвиткові народів Центральної та Південно-Східної Європи у новий час (XVI–початок XX ст.)

Abstract

Життя спонукає дослідників різних країн різнобічно вивчати історичний досвід народів Центральної та Південно-Східної Європи. Тим більше, що продовжують зберігатися причини, які породжують спільні проблеми, які пов’язують між собою цю частину континенту. На наш погляд, історики мають активніше звертатися до методу порівняння, аналізу закономірностей, і таким чином шукати відповіді на запити часу. Правда, пряме пристосовництво, автоматизм тут не спрацьовує. У статті узагальнюється як наш багаторічний досвід вивчення історії окремих країн у новий час, так і наведення тих об’єктивних чинників, котрі поєднували їхню долю, вели не лише до єдності, взаємозалежності, але й до суттєвих особливостей, що різнили їх. На кінець ХVІІІ ст. усі народи регіонів повністю втратили свою незалежність, але з початком ХІХ ст. розпочався зворотній процес їх національно-визвольних змагань, що на початку ХХ ст. увінчався успіхом. При всій відмінності етносоціальних та державних об’єднань, котрі сформувалися, і при тих особливостях, які характеризують два основні регіони – центральноєвропейський і балканський, нації, що виникли у цьому історико географічному ареалі, об’єднали між собою такі важливі риси, котрі відрізняють їх від народів західної частини Європи. Єдність виділених нами сусідніх регіонів, як і їхня відмінність від решти континенту формувалася протягом тривалого часу, але особливо видимо у ХVІІІ – ХІХ століттях. Нові штрихи додало ще й ХХ сто ліття. Приходимо до висновку: народи Центральної та Південно-Східної Європи у ХVІ – ХVІІ століттях опинилися між двох берегів – німецьким і турецьким, а у ХVІІІ – ХІХ століттях – німецьким та російським, тому їм завжди доводилося миритися з тим чи іншим пануванням. Об’єктивний аналіз свідчить про дещо кращі можливості в політичному, економічному, культурному, навіть духовному розвиткові, які розкривалися перед центральноєвропейцями у порівнянні з балканськими народами.

Life prompts researchers from different countries to study the historical experience of the peoples of Central and South-Eastern Europe. Especially since the reasons that give rise to the common problems that bind this part of the continent together continue to persist. Historians should more actively turn to the method of comparison and analysis of regularities and thus seek answers to the issues of the time. That is true that direct adaptation and automatism do not work here. The article summarizes our practical experience of learning the history of individual countries in the new era, as well as pointing out those objective factors that combined their fate not only led to unity and interdependence but also to significant features that distinguished them. At the end of the 18th century, all the peoples of the regions completely lost their independence. Still, with the beginning of the 19th century, the reverse process of national libera tion struggles began, which was crowned with success at the beginning of the 20th century. Despite all the differences in the ethnic-social and state associations that were formed, and despite the features that characterize the two main regions – Central European and the Balkans, the nations that arose in this historical and geographical area included such essential features that distinguish them from the peoples of the western part of Europe. The article highlighted the unity of the neighboring regions and their difference from the rest of the continent was formed over a long period. Still, it was evident in the 18th and 19th centuries. The 20th century also added new touches. We understand that the peoples of Central and South-Eastern Europe in the 16th – 17th centuries found themselves between two shores – German and Turkish, and in the 18th –19th centuries – German and Russian, so they always had to put up with one or another rule. An objective analysis shows somewhat better political, economic, cultural, and spiritual development opportunities, which have opened up to the Central Europeans compared with the Balkan peoples.