Тенденції мовної політики України в реаліях влади президента Володимира Зеленського та парламентської монобільшості «Слуги народу»

Abstract

Публікація присвячена відстеженню й аналізу мовнополітичних подій в Україні за період від вересня 2019 р. до квітня 2020 р. на основі їх відображення в інтернет-медіа України, у тому числі й регіональних. Звернено увагу, що серед низки наведених фактів у контексті нової суспільно-політичної парадигми окремі є тривожними сигналами. До них зараховано, передусім, той, що перша уповноважена із захисту державної мови написала заяву про звільнення за власним бажанням з акцентуванням на відсутності політичної волі в Україні приймати державницькі рішення в аспекті напрацювання реальних механізмів упровадження мовного закону в життя. Невмотивованим виглядає й факт обговорення законопроєкту народного депутата від партії «Слуга народу» Максима Бужанського № 2362 про мову й освіту під час засідання Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, та ще й у період карантину, в той час, як освітні питання зазвичай розглядаються профільним парламентським комітетом (із питань освіти, науки та інновацій) тощо. І хоч загалом мовна політика України за вказаний період кардинальних змін не зазнала, це може сприйматися і як рух за інерцією. Значна увага приділена також темі кількарічного вже українсько-угорського (меншою мірою – українсько-румунського) освітньо-мовного протистояння. Посутніх відхилень у бік поліпшення чи погіршення курсу тут нині не спостережено. Щодо теми політичного русинства, то вона порушується, але за звичні рамки не виходить.