Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/50128
Назва: Гіркота солодкої землі
Автори: Вегеш, Микола Миколайович
Кешеля, Дмитро Михайлович
Федака, Сергій Дмитрович
Ключові слова: Августин Волошин, Карпатська Україна, державотворчі процеси
Дата публікації: 2009
Видавництво: Ужгород: Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія; телеканал "Тиса"
Бібліографічний опис: Гіркота солодкої землі / режисер і автор сценарію Дмитро Кешеля (документальний фільм про Августина Волошина і Карпатську Україну) / Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія
Короткий огляд (реферат): У кінці лютого на телеканалі «Тиса-1» відбулася прем’єра довгожданого художньо-документального фільму «Гіркота солодкої землі». В епіцентрі картини – величні й трагічні події березня 1939 року, тобто коли наша Срібна Земля на чолі з Батьком Волошином прагнула постати незалежною державою. Не судилося: з дозволу Адольфа Гітлера гортіївська Угорщина потопила Карпатську Україну в крові. Мабуть, жоден глядач не залишився байдужим, дивлячись унікальну кіно­хроніку того часу або останні дні Президента в Лефортовській тюрмі. Відтак я вирішив «заарканити» автора сценарію фільму – відомого крайового письменника Дмитра Кешелю. Кешеля не був би Кешелею, якби не запропонував продегустувати вино власного клячанівського ґатунку, а саме з 12 (!) сортів винограду. Перебачте, але, незважаючи на серйозну тему розмови, вважаю за доречне їх назвати: чорний, білий і черлений деловери, наші черлена й чорна ізабелли, молдова, фурмінт, рислінг, трамінер, золодьондь, лідія й каберне совіньйон. Напій вийшов до біса смачним і якісним – у міру гірким, і в міру солодким. Перебачте й те, що порівняю його з фільмом, де також уміло скомпоновано, перемішано художнє з документальним.
Опис: Я – письменник. І для мене нема ні лівих, ні правих, ні націоналістів, ні се­паратистів – для мене є мій народ зі своїми мріями, помислами, чеснотами й недоліками. Тому я й підбирав для історичних екскурсів людей різних поглядів, переконань. І не помилився. Микола Веґеш, Сергій Федака, Михайло Алмашій – кожен по-своєму великий, неординарний, неповторний. Колись Іван Марґітич казав мені: «Митре, ми – два пастухи однієї отари. Лиш я стою з одного кінця поля, а ти – з дру­гого. Як я не маю права не прийняти на сповідь блудницю, злодія і не відпустити їм гріхів, так і ти не можеш ділити свій народ, вбивати клин між людьми». Фільм викликав пристойний резонанс: вже за тиждень я дістав безліч схвальних відгуків із усього Закарпаття, мені телефонували з Чехії, Словаччини, Канади. Суть подяк у тому, що картина орієнтована на всіх, її діапазон такий, що й простий чоловік має можливість почерпнути собі щось, і професор.
Тип: Video
Тип публікації: Інша текстова публікація
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/50128
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри політології і державного управління

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
p_19984_1_slidertop2.jpg270.08 kBJPEGПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.