Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/50128
Назва: | Гіркота солодкої землі |
Автори: | Вегеш, Микола Миколайович Кешеля, Дмитро Михайлович Федака, Сергій Дмитрович |
Ключові слова: | Августин Волошин, Карпатська Україна, державотворчі процеси |
Дата публікації: | 2009 |
Видавництво: | Ужгород: Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія; телеканал "Тиса" |
Бібліографічний опис: | Гіркота солодкої землі / режисер і автор сценарію Дмитро Кешеля (документальний фільм про Августина Волошина і Карпатську Україну) / Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія |
Короткий огляд (реферат): | У кінці лютого на телеканалі «Тиса-1» відбулася прем’єра довгожданого художньо-документального фільму «Гіркота солодкої землі». В епіцентрі картини – величні й трагічні події березня 1939 року, тобто коли наша Срібна Земля на чолі з Батьком Волошином прагнула постати незалежною державою. Не судилося: з дозволу Адольфа Гітлера гортіївська Угорщина потопила Карпатську Україну в крові. Мабуть, жоден глядач не залишився байдужим, дивлячись унікальну кінохроніку того часу або останні дні Президента в Лефортовській тюрмі. Відтак я вирішив «заарканити» автора сценарію фільму – відомого крайового письменника Дмитра Кешелю. Кешеля не був би Кешелею, якби не запропонував продегустувати вино власного клячанівського ґатунку, а саме з 12 (!) сортів винограду. Перебачте, але, незважаючи на серйозну тему розмови, вважаю за доречне їх назвати: чорний, білий і черлений деловери, наші черлена й чорна ізабелли, молдова, фурмінт, рислінг, трамінер, золодьондь, лідія й каберне совіньйон. Напій вийшов до біса смачним і якісним – у міру гірким, і в міру солодким. Перебачте й те, що порівняю його з фільмом, де також уміло скомпоновано, перемішано художнє з документальним. |
Опис: | Я – письменник. І для мене нема ні лівих, ні правих, ні націоналістів, ні сепаратистів – для мене є мій народ зі своїми мріями, помислами, чеснотами й недоліками. Тому я й підбирав для історичних екскурсів людей різних поглядів, переконань. І не помилився. Микола Веґеш, Сергій Федака, Михайло Алмашій – кожен по-своєму великий, неординарний, неповторний. Колись Іван Марґітич казав мені: «Митре, ми – два пастухи однієї отари. Лиш я стою з одного кінця поля, а ти – з другого. Як я не маю права не прийняти на сповідь блудницю, злодія і не відпустити їм гріхів, так і ти не можеш ділити свій народ, вбивати клин між людьми». Фільм викликав пристойний резонанс: вже за тиждень я дістав безліч схвальних відгуків із усього Закарпаття, мені телефонували з Чехії, Словаччини, Канади. Суть подяк у тому, що картина орієнтована на всіх, її діапазон такий, що й простий чоловік має можливість почерпнути собі щось, і професор. |
Тип: | Video |
Тип публікації: | Інша текстова публікація |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/50128 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові публікації кафедри політології і державного управління |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
p_19984_1_slidertop2.jpg | 270.08 kB | JPEG | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.