Лінгвориторична організація німецьких та українських медійних текстів

Abstract

Стаття присвячена дослідженню лінгвориторичної організації німецьких та українських медійних текстів у порівняльному аспекті. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом лінгвістів до трансформації постулатів класичної риторики та їх застосуванні в медійному дискурсі з метою впливу на думку реципієнтів. Мета статті полягає у виявленні специфіки лінгвориторичної організації німецьких та українських медійних текстів у зіставному аспекті. У статті доведено, що продуценти як українських, так і німецьких медійних текстів, зокрема текстів новинних повідомлень, вдало користуються риторичними способами впливу. З’ясовано, що класичні риторичні канони – логос, пафос та етос – зазнали трансформації у медійному дискурсі. Медійний логос спирається на теорію аргументації. У статті аргументація тлумачиться як доведення тези за допомогою аргументів, тому у текстах розрізняють тезу, яку продуцент новинного повідомлення хоче довести реципієнтам, та аргументи, які розглядаються як одне або кілька пов’язаних між собою тверджень, що призначе ні для підтримки тези. Авторами встановлено, що до риторичних аргументів, які доводять тезу, належать звернення до фактів, статистики, законів, кількісних даних та авторитетів. В результаті лінгвориторичного аналізу німецьких та українських текстів було з’ясовано, що аргумент звернення до авторитетів є найбільш уживаним і часто взаємодіє з аргументом звернення до кількісних даних як у німецьких, так і в українських текстах. Своєю чергою, пафос пов’язаний з потребами людини. Питома вага текстів, які організовані через апелювання до пафосу, маніпулює такою первинною потребою як безпека, а саме: її втрата або відновлення. Медійний етос звертається до національних та глобальних цінностей, які є притаманними всьому людству: цінність людського життя, злагода, взаємодопомога, миротворчість