Розвінчання міфів лікування гострої гіперкаліємії

Abstract

У статті наведено огляд світових даних про сучасні підходи до лікування пацієнтів з гіперкаліємією за принципами доказової медицини. Гіперкаліємія є досить поширеним і потенційно смертельно небезпечним станом, який торкається мільйонів людей протягом усього їхнього життя. Незважаючи на поширеність та тяжкість цього стану, не існує консенсусних рекомендацій щодо лікування гіперкаліємії. Автори зазначили, що стандартний підхід, ймовірно, покращив би результати. Ще більше ускладнює ситуацію те, що немає навіть універсального визначення гіперкаліємії. Історично склалося так, що підходи до лікування гострої гіперкаліємії ґрунтувалися на трьох концепціях: «стабілізація» порога деполяризації серця, внутрішньоклітинне зміщення сироваткового калію та усунення загального калію в організмі. Терміновість цих дій часто визначається результатами ЕКГ, оскільки небезпечні для життя дизритмії можуть виникати у широкому діапазоні концентрацій калію у сироватці крові. Через складний характер проспективної оцінки стану, що загрожує життю, багато цих ідей закріпилися в поколіннях, незважаючи на невистачання доказів на їхню підтримку.

The article provides an overview of the world data on modern approaches to the treatment of patients with hyperkalemia according to the principles of evidence-based medicine. Hyperkalemia is a common and potentially fatal condition that affects millions of people throughout their lives. Despite the prevalence and severity of this condition, there are no consensus recommendations for the treatment of hyperkalemia. The authors noted that a standard approach would likely improve outcomes. Further complicating the situation is that there is not even a universal definition of hyperkalemia. Historically, approaches to the treatment of acute hyperkalemia have been based on three concepts: «stabilization» of the cardiac depolarization threshold, intracellular displacement of serum potassium, and elimination of total potassium in the body. The urgency of these actions is often determined by ECG findings, as life-threatening dysrhythmias can occur over a wide range of serum potassium concentrations. Because of the difficult nature of prospectively assessing a life-threatening condition, many of these ideas have been entrenched for generations despite a lack of evidence to support them.