Українська ментальність крізь призму фразем античного походження: лінгвокультурологічний аспект

Abstract

Міфологія Давньої Греції та Риму стала невичерпним джерелом образів, концептів, глибинних смислів, що знайшли своє відображення в багатьох лінгвокультурах світу та по- особливому виявляються в кожній із них. У науковій розвідці проаналізовано поняття ментальності, окреслено основні його ознаки. Здійснено спробу зафіксувати ментальні риси українців у запозичених фразеологізмах. Об’єкт аналізу – фразеологічні одиниці, відібрані зі словників, довідників та текстів кількох мов. Проаналізовано фразеологізми витати в емпіреях, метати громи і блискавки, повернутися до рідних пенатів, мов фенікс з попелу та ін. На прикладі досліджуваних фразем простежено такі риси ментальності українців, як емоційність, кордоцентризм, антеїзм, волелюбність тощо. Актуалізація тих чи тих античних образів, відбір міфологем та фразеологізмів, їх трансформації, варіації та створення на основі запозичених нових, власне українських фразем – усе це засвідчує засвоєння античних мотивів українською мовою. Показовими є результати вільного асоціативного експерименту, який дав змогу простежити актуалізацію фраземи рідні пенати на сучасному мовному ґрунті. Асоціаціями поділилися 466 респондентів віком від 16 до 33 років. Усі відповіді були обʼєднані в семантичні групи зі спільним лексичним значенням. Опитування підтвердило припущення про наявність у внутрішній формі фраземи-стимулу специфічних ментальних рис українців. Зібраний та проаналізований матеріал дає змогу стверджувати, що фразеологізми античного походження набули етнонаціональних рис, адаптувалися до сучасної мовної картини світу й транслюють ключові риси ментальності українців.