Фраземи в структурі діалектних словників українських говірок Закарпаття: стан і перспективи дослідження

Abstract

Однією з важливих проблем сучасного українського мовознавства є вивчення діалектної фразеології, яка разом з іншими структурними рівнями зберігає цінну інформацію про традиційну духовну й матеріальну культуру народу. У зв’язку з цим видається актуальним питання про місце діалектної фраземіки в структурі словника певної говірки чи говору. Мета дослідження – структурно-семантичний аналіз фразем, уміщених у діалектних словниках українських говірок Закарпаття (І. Верхратського (1899), С. Ніколаєва і М. Толстої (2001), І. Сабадоша (2008), М. Грицака (2017)). У структурі цих 4 словників репрезентовано відносно невелику кількість фразеологізмів (більше 300), які поповнюють емпіричну базу української діалектної фраземіки. Найбільше фразем (близько 200) містить «Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району» І. Сабадоша. За структурою всі фраземи, представлені в діалектних словниках Закарпаття, можна умовно поділити на 2 групи: 1) фраземи, співвідносні зі словосполученням; 2) фраземи, співвідносні з реченням (у цій групі відсутні приказки, прислів’я і т. ін.). Семантико-граматичний аналіз досліджуваного матеріалу засвідчує суттєву перевагу (більше 50%) дієслівних фразем, що позначають процеси, спричинені переважно людиною. Менше половини займають фраземи інших семантико-граматичних розрядів: іменникові, прикметникові, прислівникові та вигукові. Фраземи, що вживаються в українських говорах Закарпаття, мають спільні категоріальні ознаки, властиві загальнонародній українській мові, а також виявляють певну своєрідність. У зв’язку з цим їх можна умовно поділити на 2 групи: 1) близькі за семантикою і структурою до літературної мови фраземи, які відрізняються фонетично, лексично і зрідка граматично; 2) специфічні фраземи, що вживаються переважно в закарпатському говорі.