Екзистенційні мотиви в ліриці Софії Малильо

Abstract

У статті розглядаються мотиви в’язничної лірики Софії Малильо. Її творчість має автобіографічний характер. 2 листопада 1948 року Софію Малильо, на той час студентку другого курсу французької філології Львівського державного університету, заарештували до 10 років гулагівських таборів за сприяння міжнародній буржуазії, «за участь у міжнародному шпигунстві». Підставою «стало навчання в українській гімназії м. Морджани в Чехії» і перебування в роки Другої світової війни в Західній Німеччині. Через західно-німецьку територію добиралися додому. Покарання відбувала в Магадані та колимському таборі Хеніканджа, де видобували олов’яну руду. У 1954 році Софію Малильо з інвалідністю вивезли з Колими до Тайшейських таборів в Іркутській області. Там її постановою від 5 липня 1956 року звільнила з повною реабілітацією Комісія Президії Верховної Ради СРСР. Твори Софії Малильо, написані на засланні, не збереглися. Як згадує сама поетеса, їх було неба-гато: не до писання було. Про пережите продовжувала писати після звільнення. Провідними мотивами в’язничної лірики Софії Малильо є мотиви тривоги, трагізму, відчаю, самотності, стражденної душі, безглуздого колоніального світу, історичної та індивідуальної пам’яті. У статті особлива увага звернена на такі екзистенційні переживання, як самотність, тривога й біль. Їх посилюють лексеми плач, ридання. Акцентується, що фізичний біль посилюється душевним, образами зі світу природи: холод, грізна зима, хижі вітри. Антисвіт викликає у ліричної героїні настрій абсурдності існування. Акцентовано, що екзистенціали болю, відчаю, страждання у ліриці Софії Малильо трансформуються в надію на торжество свободи й віру в воскресіння України. У найважчі хвилини рятували душу віра в Бога, любов до України, яка на чужині не йшла з серця, і пам’ять про захисників Карпатської України. Стан воскресіння України втілюють у поезії Софії Малильо образи сонця, сяйливих зір, пташиних крил, квітів і колосся.

The article is devoted to the prison lyrics’ motives by Sophia Malylo. Her creativity is autobiographical. On the 2 nd of November 1948 Sophia Malylo, a second-year student of French philology at the State University of Lviv, was arrested for ten years of the Gulag’s camps because of complicity to international bourgeoisie, for “the participation in international espionage”. Grounds “for arrest were her studying at Ukrainian gymnasium in Mordzhans, Czech (Republic)” and staying in Western Germany during years of the Second World War. She was getting home through the Western-German territory. She was serving a sentence in Magadan and Kolyma’s camp Henikandzh where tin ore was mined. In 1954 Sophia Malylo (because of disability) was brought out of Kolyma to the Taishei camps in Irkutsk region. And only there by the ruling of the 5th of July 1956 she was released with full rehabilitation by the Commission of the Presidium of the Supreme Council of the USSR. Sophia Malylo’s works that were written in deportation have not been preserved. As the poet herself recalls, there were few works: it was not up to writing. She continued writing about experienced after liberation. The main motives of Sophia Malylo’s prison lyrics are motives of anxiety, tragedy, desperation, loneliness, suffering soul, meaningless colonial world, historical and individual memory. The article is paid special attention to such existential experiences as loneliness, anxiety and anguish. They are strengthened by the lexemes crying, sobbing. It is emphasized that physical pain is intensified with mental one and by the images from the natural world: cold, terrible winter, predatory winds. Anti-world causes the mood of the absurdity existence for lyrical heroine. It is accentuated that existentials of pain, despair and suffering in Sophia Malyl’o’s lyrics are being transformed into expectation for the triumph of freedom and faith in resurrection of Ukraine. At the worst times of those days Faith in God, love to Ukraine, which didn’t leave her heart in the foreign land, and memory of the defenders of Carpathian Ukraine were saving poetess’ soul. The images of the sun, shining stars, birds’ wings, singing herbs, flowers and spikelets are personified the state of resurrection of Ukraine in Sophia Malylo’s poetry.