The space of life and death in the texts by Serhiy Zhadan

Abstract

The dominance of life-and-death-related images in Serhiy Zhadan’s texts form their unique understudied philosophy. The aim of the article is to explore the semantics, representation mechanisms and the functioning of thanatological motifs and existential philosophy in both poetry and prose by Serhiy Zhadan. The task is to investigate the system of the unique death-and-life-related images, created by the author and to reassess the suggested interpretation by the previous researchers. There has been proved that the texts by the writer are characterized by the presence of the powerful Biblical and secular images of strong intertextual potential, used as attention hookers and deprived of the initial mythopoetic depth. The religious symbols undergo degradation and are marked by visible lowering, acquiring down-to-earth interpretation. Zhadan’s Maria is a prostitute, whereas Joseph and Jesus are criminals. The orthodox perception of death is neglected. Death is depicted as an opponent of life or the escape space for the gone friends. Death is a place where one is always on time, thus, nobody needs to hurry there. The lyrical character is a player balancing on the fringe, taking drugs, drinking alcohol, having forbidden relationships. He is followed by death, and giving it a dare, continues to live. Serhiy Zhadan’s world of the dead “is breathing the same air with you”. The space of life dwells on a litany of the epoch markers such as Maradona, Mercedes-Benzes, radio Shanson, Donbass, McDonalds, Lukosl. The space of death is deprived of any temporal characteristics and is marked by timelessness. Tombs serve as roots, holding people in the place where they were born, whereas Kharkiv roads brace the souls of the dead. The opposition of life and death is portrayed through the astrological-natural parallelism. Life is shaded by death, which is viewed as the end of the way. Death is personified, however, ousted of any mythological characteristics. Serhiy Zhadan’s characters are never spiritual or deep, they are superficial, sinful, low and marginal, deprived of any inner core. They are the product of the mess of the ‘epoch shift’.

Домінування образів життя та смерті в текстах Сергія Жадана формує їхню унікальну малодосліджену філософію. Метою статті є вивчення семантики, механізмів репрезентації та специфіки функціонування танатологічних мотивів й екзистенціальної філософії як у поезії, так і в прозі Сергія Жадана. Завдання полягає в тому, щоб схарактеризувати створену автором систему унікальних образів життя та смерті, а також переоцінити трактування, запропоноване попередніми дослідниками. Доведено, що тексти письменника характеризуються наявністю потужних біблійних і світських образів із значним інтертекстуальним потенціалом, використаних як кодифікатори уваги, однак позбавлених первинної міфопоетичної глибини. Релігійна символіка зазнає деградації та відзначається помітною девальвацією, набуваючи приземленості. Марія Жадана – це повія, а Йосип та Ісус – злочинці. Ортодоксальне сприйняття смерті нехтується. Смерть зображується як опонент життя чи простір ескапізму зниклих друзів. Смерть – це місце, де людина опиняється завжди вчасно, тому туди не потрібно поспішати. Ліричний герой – гравець, який балансує на межі, вживає наркотики, алкоголь, має заборонені стосунки. Смерть слідує за ним, однак, кидаючи їй виклики, герой продовжує жити. Світ мертвих Сергія Жадана «дихає з тобою одним повітрям». Простір життя складається із таких знаків епохи, як Марадона, Mercedes-Benz, радіо Шансон, Донбас, Макдональдс, Лукойл. Простір смерті позбавлений будь-яких часових характеристик і позначений позачасовістю. Могили слугують корінням, що тримає людей на місці, там, де вони народилися, а харківські дороги притягують душі померлих. Протиставлення життя та смерті зображується через астрологічно-природний паралелізм. Життя відтінене смертю, яка розглядається як кінець шляху. Смерть персоніфікована, але позбавлена будь-яких міфологічних ознак. Герої Сергія Жадана ані духовні, ані глибокі, вони грішні, низькі, маргінальні та є продуктом безладу «зміни епох».