Non-Governmental Institutions as Actors of German ‘Soft Power’ in Ukraine (1992–2022)

Abstract

The purpose of the research paper is to characterize the activity of German non-governmental institutions (organizations) in Ukraine during 1992-2022 through the prism of the concept of ‘soft power’ by J. Nye, as well as to clarify the forms, aims, priorities, and results of their activity. The scientific novelty is in the concept of ‘soft power’ application in the study of the activities of German non-governmental organizations in Ukraine at the time of independence. The methodology of the research, which is essentially interdisciplinary, is based on the combination of the political science concept of J. Nye and the historical approach. The ‘soft power’ of Germany is analyzed as a combination of four components: resources (values, language, culture, etc.), actors (subjects of influence who use the attractiveness of the resources to involve target groups of the population), tools (means of influence including public diplomacy and its varieties), results (positive image, implementation of political and cultural values, etc.). Conclusions. Since the beginning of its independence, Ukraine has become the object of significant interest both on the part of the government agencies of the Federal Republic of Germany and its numerous non-governmental institutions that have been active in our country since 1992. German non-governmental organizations can be conditionally divided into two groups: 1) political, which primarily include party foundations; 2) cultural, educational, and scientific, among which the Goethe-Institut, the German Academic Exchange Service (DAAD), the German Wave (Deutsche Welle) and the Alexander von Humboldt Foundation should be singled out. When implementing the ‘soft power’ policy, these institutions rest on such resources as democracy and a developed civil society’s values, the German language and culture, and the federal system of education and science. The activities of German non-governmental organizations in Ukraine generally correspond to their general goals. Among the main results of these institutions’ activities can be named the formation of a positive image of Germany in Ukraine, as well as the spread of European political values among target groups of the Ukrainian population (mainly young people). The result of the latter has become the formation of civil society in Ukraine and increasing European integration, which has been also facilitated by the activities of other democratic countries’ institutions. However, confirmation of the last statement requires separate research. It also seems promising to study the relationship between Germany’s ‘soft power’ (or another Western country) and the emigration of the Ukrainian population during the period of independence. Keywords: ‘soft power’, institutions, public diplomacy, cultural diplomacy, Germany, Ukrain

Мета статті – охарактеризувати діяльність німецьких недержавних інституцій (організацій) в Україні протягом 1992-2022 рр. крізь призму концепції «м’якої сили» («soft power») Дж. Ная, з’ясувати форми, цілі, пріоритети та результати цієї діяльності. Наукова новизна полягає у застосуванні концепції «м’якої сили» при дослідженні діяльності німецьких недержавних організацій в Україні доби незалежності. Методологія дослідження, яке по своїй суті є міждисциплінарним, побудована на поєднанні політологічної концепції Дж. Ная та історичного підходу. «М’яка сила» Німеччини розглядається як поєднання чотирьох складових: ресурсів (цінності, мова, культура тощо), акторів (суб’єктів впливу, що використовують привабливість цих ресурсів для залучення цільових груп населення), інструментів (засобів впливу, до яких належить публічна дипломатія та її різновиди), результатів (позитивний імідж, імплементація політичних і культурних цінностей та ін.). Висновки. З початку незалежності Україна стала об’єктом значного зацікавлення як з боку державних структур ФРН, так і зі сторони її численних неурядових інституцій, що з 1992 р. починають свою активну діяльність у нашій країні. Німецькі недержавні організації можна умовно розділити на дві групи: 1) політичні, до яких у першу чергу належать партійні фонди; 2) культурно-освітні та наукові, серед яких слід виділити Інститут Гете, Німецьку службу академічних обмінів, «Німецьку хвилю» та Фонд Олександра Гумбольдта. При реалізації політики «м’якої сили» зазначені інституції спираються на такі ресурси, як цінності демократії та розвиненого громадянського суспільства, німецьку мову та культуру, федеральну систему освіти та науки. Діяльність німецьких недержавних організацій в Україні загалом відповідає їхнім загальним цілям. Головними результатами діяльності цих інституцій можна вважати формування позитивного іміджу ФРН в Україні, а також поширення європейських політичних цінностей серед цільових груп українського населення (переважно молоді). Наслідком останнього стало становлення громадянського суспільства в Україні та наростаюча євроінтеграція, чому сприяла також діяльність інституцій інших демократичних країн. Втім, підтвердження останньої тези вимагає окремого дослідження. Перспективним також видається з’ясування взаємозв’язку між «м’якою силою» Німеччини (або іншої країни Заходу) та еміграцією українського населення періоду незалежності. Ключові слова: «м’яка сила», інституції, публічна дипломатія, культурна дипломатія, Німеччина, Україна