МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗОВНІШНОСТІ ЖІНОК У МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Abstract

The portrayal of women in the media has always been a topic of debate. However, an overlooked issue is the use of specific terms to classify women based on their physical appearance. This article highlights the problematic nature of using certain lexemes in media discourse to categorize women based on their physical appearance. The language used in media discourse reflects and reinforces societal norms and values, and therefore plays a significant role in shaping our perceptions of gender roles and expectations. The use of objectifying and stereotypical language to describe women not only perpetuates gender-based violence and discrimination, but also reinforces the idea that women’s worth is based solely on their physical appearance, perpetuating unrealistic beauty standards that can have damaging effects on women’s self-esteem and mental health. By calling attention to the harmful language used in media discourse, the article aims to encourage a more nuanced and respectful portrayal of women, one that values them for who they are as individuals, rather than their outer features. This requires media outlets to be mindful of the language they use when describing women and to avoid perpetuating harmful stereotypes and objectifying language that reinforces damaging gender norms. The article highlights the importance of language in shaping our perceptions of gender and calls for a more inclusive and respectful portrayal of women in media discourse. By challenging harmful lexemes and promoting more nuanced language use, we can help create a society that values women for their individuality and achievements, rather than their physical appearance. The article summarizes that the choice of particular words to refer to women reflects the cultural and social norms of a community. The group of terms that indicate physical characteristics illustrates how women are frequently evaluated and grouped based on their age, body weight, and looks. This strengthens the societal pressure for women to fit into a restricted model of attractiveness, which sustains damaging body image standards.

Зображення жінок у засобах масової інформації завжди було предметом дискусій. Однак поза увагою залишається використання окремих лексичних одиниць для позначення жінок за їхнім зовнішнім виглядом. Ця стаття присвячена проблематиці використання низки лексем у медійному дискурсі для позначення жінок за їхнім зовнішнім виглядом. Мова, яка використовується в медійному дискурсі, відображає та закріплює суспільні норми та цінності, а отже, відіграє значну роль у формуванні наших уявлень про ґендерні ролі та очікування. Використання стереотипної та упредметненої мови для опису жінок не лише закріплює ґендерне насильство та дискримінацію, але й посилює уявлення про те, що цінність жінки визначається виключно її зовнішнім виглядом, підтримуючи нереалістичні стандарти краси, які можуть мати руйнівний вплив на самооцінку та психічне здоров’я жінок. Привертаючи увагу до використання ґендерно-упередженої лексики в медійному дискурсі, ця стаття має на меті спонукати до більш виваженого та шанобливого зображення жінок, яке б враховувало їхні особистісні якості, а не зовнішні ознаки. Це вимагає від ЗМІ бути свідомими щодо мови, яку вони використовують, описуючи жінок, і уникати закріплення шкідливих стереотипів та об'єктивації мови, яка посилює деструктивні ґендерні норми. Стаття акцентує увагу на важливості мови у формуванні нашого сприйняття ґендеру та закликає до більш інклюзивного та шанобливого зображення жінок у медіа-дискурсі. Викриваючи використання некоректних лексем і заохочуючи до більш зваженого використання мови, ми можемо допомогти створити суспільство, яке цінує жінок за їхню індивідуальність і досягнення, а не за їхній зовнішній вигляд. Стаття підводить до висновку, що вибір певних слів на позначення жінок відображає культурні та соціальні норми спільноти. Група термінів, які вказують на фізичні характеристики, демонструє, як жінок часто оцінюють і групують на основі їхнього віку, маси тіла та зовнішності. Це посилює суспільний тиск на жінок, які повинні відповідати обмеженій моделі привабливості, що підтримує ґендерно-упереджені стандарти зображення жіночого тіла.